2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Розмір зображення: 732:387 піксел
Собор первісно являв собою чотиристовпний хрещато-баневий храм візантійського типу. На перехресті середньої нави з трансептом здіймається підбанник, перекритий всередині банею, а зовні завершений наметом. Дванадцятигранна форма підбанника, конструкція бані з ребрами, викладеними з випалених глиняних глечиків, та первісна покрівля намету з кам’яних плит є характерними рисами дав-ньовірменського зодчества. З галицькою архітектурною школою 12 – 13 ст. пам’ятку зближує тринавова структура і техніка мурування товстих (140 см) стін з білого тесаного каменю.
З часів заснування собору повністю збереглася центрична просторова організація інтер’єру, бічні ком-партименти якого перекрито коробовим склепінням. У стрілчастій формі попружних арок, оздобленні підбаневих стовпів та орнаментиці різьблення карнизів з мотивами сталактитів простежуються особливості давнього, спорідненого з сельджуцьким, вірменського мистецтва. При реставрації 1925 р. у південній віконній ніші виявлено залишки традиційного для давньоруського мистецтва фрескового малювання – зображення св.Іоана Богослова з Прохором і апостола Якова з маленькою фігуркою ктитора. Фреску датовано кінцем XIV – початком XV ст. На центральних опорних стовпах збереглися притаманні вірменській культурі різьблені хрести-хачкари з вотивними зображеннями, найдавніші з яких походять з 14 – 15 ст. Унікальною є розташована поруч із входом до закристії вирізьблена з каменю хрестильна, декорована східним орнаментом.
В архітектурі собору є чимало фрагментів, що виникли в різний час портал і масивні колони аркади з часів готики на південному фасаді, ренесансний портал закристії (1671 р.), вмуровані в стіни скульптурні епітафії та зображення 15 – 18 ст. Ліворуч від входу до закристії зберігся кам’яний надгробок зі скульптурним зображенням патріарха великої Вірменії Стефана, що помер у Львові 1551 р,, повертаючись із Риму. Два дерев’яні вівтарі походять з XVIII ст. Чималу мистецьку цінність має опорядження інтер’єру від початку XX ст.: мозаїка в бані з зображенням Св. Трійці роботи Ю.Мегофера, модернізоване настінне малювання Я.Розена на біблійні сюжети, стилізована у вірмено-арабському дусі дерев’яна стеля нави з глибокими фігурними кесонами та різьбленими позолоченими елементами (Ф.Мончинський), влаштовані за проектом В.Мінкевича великий вівтар, єпископський трон, амвон і передвівтарна огорожа (1927-1929 рр.), а також встановлені у 1927 р. вітражі вікон нави.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 145 – 146.