1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

Розмір зображення: 681:800 піксел

Іван Богослов. Фреска Вірменської церкви у Львові. 14 ст. Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 211.

Одночасно з собором св. Юра будується вірменська церква (1363 – 1370 рр.), спорудження якої історична хроніка приписує Доре, чи Дорінгу, – тому самому, що будував старий храм Юра. Проте близькість до вірменського будівництва (особливо в його кримському варіанті) дає підстави вважати, що архітектурний задум тут належав, може, комусь з вірменських будівничих Кафи (Феодосії). У плані він повторює давньоруські типи тринефних чотиристовпових будівель (однак з тією різницею, що у нього об’єми центрального нефа і трансепта підняті і утворюють суто вірменську композицію). Храм був оздоблений фресками, які не збереглися через неодноразові пожежі, а також перебудови. В амбразурі південного вікна уціліли фрески – зображення у відкосах Іоанна Богослова з Прохором, а на другому боці – св. Іакова, біля якого на колінах стоїть малесенька постать ктитора, може, Якова з Кафи, згадуваного в документах 70-х років XIV ст. (він був багатим торговцем і мав у Львові маєтності). Правда, проти цього говорить стиль фресок і особливо орнаменту на підвіконні, які можуть належати до останніх років XV ст. або першої половини XVI ст. Без спеціальних досліджень важко сказати, чи вони були написані спочатку в XIV ст., чи пізніше, а в XVI ст. (можливо, після пожежі в 1527 р.) тільки відновлені.

На нашу думку, вони були грунтовно переписані після 1527 року. В стилі фрески видно прагнення майстра важкі, нерухомі постаті оживити сильним рухом, надавши їм вільних і різноманітних поворотів. Особливо характерна щодо цього величава постать євангеліста Іоанна: він стоїть, трохи нагнувшись до Прохора, якому диктує, а голову різко повернув у правий бік і вгору. Складки одягу нарисовані енергійно і сміливо: вони утворюють своєрідні ритмічні рисунки або динамічні перетини. Щодо колориту впадають в око контрастні декоративні зіставлення червоних, синіх, зелених та вохристих барв. Фрески вірменського собору свідчать, що вже тоді у Львові існував значний мистецький осередок з міцними і тривалими традиціями, які, безперечно, відіграли помітну роль в історії українського живопису. Львів міг бути четвертим (поряд з Києвом, Луцьком і Перемишлем) центром мистецтва, звідки походив хто-небудь з тих малярів, твори яких відомі нам тепер в костьолах Кракова, Сандомира, Любліна та Вісліци.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 215.