Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Увірування Хоми. Сер. 16 ст.

Увірування Хоми. Сер. 16 ст.

Яскравою пам’яткою, в якій найповніше виявилися пошуки нових засобів пластичної виразності, є рельєф «Увірування Хоми», іконографічно близький до кам’яних ікон XII – XIII століть з цим самим сюжетом.

[Походить він з вірменського монастиря св. Анни у Львові, перші відомості про який належать до середини XV століття. У 1780 році монастир ліквідували, а стародавні надмогильні плити і з ними, можливо, цей рельєф перенесли до Вірменського собору. Частиною плит було вибруковано двір, а частину їх, як і рельєф «Увірування Хоми», вмуровано в стіни церкви. Див.: И.П.Kpипякевич. К вопросу о начале армянской колонии во Львове. – «Историко-филологический журнал Академии наук Армянской ССР», Ереван, 1963, № 1 (20), стор. 163 – 171.]

У цьому творі замість ритмічної композиції складок одягу і плоскої різьби, пов’язаної з давньоруськими традиціями, очевидно, під впливом західноєвропейського мистецтва майстер намагається створити об’ємні, майже круглі постаті. В них ще багато архаїчних рис, вони кремезні, за пропорціями близькі до фігур галицьких ікон XV століття. Постаті мають, крім того, непропорційно великі голови й руки. Але разом з тим у них є і багато нового – воно в життєвості рухів, поз і виразу облич. На рельєфі зображено Хому, який припав на коліна, вражений видінням воскреслого Христа. Вся його постать, різкі рухи й жести виявляють подив і жах. Контрастна йому спокійна постать Христа. Велику експресію і динамічність композиції підкреслено крупними, енергійно прокладеними і відмодельованими складками одягу, що його ніби розвіває і полоще сильний вітер.

Рельєф з Вірменської церкви у Львові дає можливість відчути напрям еволюції різьбярства. У ньому, як і в живопису, помітне прагнення художніми засобами відтворити навколишній світ, відбити його точніше й життєвіше. Митець намагається виявити не лише декоративну красу силуетів, ритміку складок чи орнаментальність кучерів волосся і бороди, а й емоційну, духовну силу персонажів, драматизм ситуації. Такий підхід свідчить про пильну увагу не тільки до пластичної форми образів, а й до внутрішнього світу людини.

Увірування Хоми. Рельєф на камені з Вірменської церкви у Львові. Середина XVI ст.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 117.

Для сер. 16 ст. ця скульптура занадто барокова. Як на мій хлопський розсуд, вона скоріше з 17 чи навіть 18 ст., після запровадження унії вірмен.