Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Вітраж-ширма

Вітраж-ширма

Пл. А.Міцкевича, 1

1902 p., архіт. спілка “Г.Гельмар і Ф.Фельнер”

Псевдовітраж, ансамблевий

Прозоре скло, травлення. 190: 215 см

Композиція розділена на три частини – центральну та бокові, які віддзеркалюють одна одну. Основним елементом є ваза, закомпонована в центрі вітража, з якої проростають квіти на гнучких стеблах. Ваза спирається на пальмету, що переходить у символічний ріг достатку і завитки аканта, в свою чергу, розростаються на бокові сегменти композиції та підтримують підставку з чашею, з якої вгору підіймаються стрункі стебла, утворюючи ліровидні форми. Увінчує композицію вітража маскарон – жіноча голівка у променистій короні. Обличчя з обох боків декороване в’юнкими стеблами з листками і стрічками.

Примітка. Маскарон є поширеним мотивом скульптурного декору фасадів львівських кам’яниць і не трапляється у вітражних композиціях, за винятком вищезгаданої.

Література. Державний архів Львівської області, ф.2, оп.2, спр.1231-1244.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 206.

На початку століття травлене скло було одним із постійних елементів в архітектурному декорі львівського модерну, хоча застосовувалося рідше, ніж поліхромні вітражі. Фіксацій існування місцевих фірм з виготовлення псевдовітражів обмаль. Відомо, шо в 1900-х роках розгорнула діяльність львівська майстерня Леона Аппеля [Nasz kraj. – 1906. – № 2], тому, ймовірно, саме вона виконала вікна для сходової клітки готелю “Жорж” (віденська архітектурна спілка Т.Гельмер і Ф.Фельнер”; 1902 р.) [Вуйцик B.C., Липка P.M. Зустрічі зі Львовом… – С. 110]. Під стать бурхливим архітектурним формам еклектики, шо лягли в основу будівництва готелю, вітражні вікна теж є типовим зразком мистецтва періоду еклектики. Це проявляється в характері підбору декоративних елементів, що в сукупності становлять композиційну систему вітражного полотна. Композиція розділена на три частини: центральну, вагомість якої підкреслює аркоподібне дерев’яне обрамлення, що повторює зовнішній контур вікна, лише у зменшеному вигляді, та бокові, які є віддзеркаленням одна одної. Основним елементом є ваза [ідентичне зображення вази на вітражах, виконаних технікою травлення на вул. Пекарській, 42 та 44], закомпонована в центрі вітража, з якої проростають квіти на гнучких стеблах. Ваза опирається на пальмету, шо переходить у символічний ріг достатку і вишукані завитки аканта в стилі ренесансу, які в свою чергу розростаються на бокові сегменти композиції і підтримують підставку з чашею, з якої стрімко вгору підіймаються стрункі стебла, утворюючи ліровидні форми. Увінчує композицію вітражного полотна маскарон – жіноча голівка у променистій короні. Обличчя з обох боків декороване в’юнкими стеблами з листками, рух яких підпорядкований арочному контурові вікна, і стрічками, немов розвіяними вітром. Характерний сецесійний мотив – стрічка-бандероль, шо, заломлюючись, примхливо звивається в струменях повітря, часто використовується в композиціях вітражів [Львів: вул.Січових стрільців, 9; Івано-Франківськ: вул. Грюнвальдська, 11; Краків: вул. Семірадського, 3], на відміну від іншого елемента вітража – маскарону, який є поширеним мотивом скульптурного декору фасадів львівських кам’яниць і не трапляється у вітражних композиціях.

Травлені шиби вікон мають слабо виражені риси ансам-блевості, хоча вони є складовою цілісної системи оздоби внутрішнього простору споруди. Причиною цього є загальна тенденція до використання еклектичних форм і деталей у формуванні екстер’єру та інтер’єра готелю. Гнучкі лінії рослинних візерунків на вітражних полотнах дешо дисонують з кованими елементами сходових решіток, оскільки пластику рисунка металевих решіток визначають заломлені геометризовані лінії стебел, характерні для мистецтва пізнього модерну, зате вдало гармонують з формою настінних світильників у вигляді квітів на вигнутих стеблах з химерними листками.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 112 – 113.