Укрсоцбанк (№ 10)

Розмір зображення: 800:600 піксел

Пам’ятковий будинок (пл.Міцкевича, 10) з 19 ст. знесено в 1998 р., на його місці за проектом архіт.О.Базюка споруджено “Укрсоцбанк”.

У будинку по вул.Братів Рогатинців № 2 за Польщі була перукарня Еборбаха, тепер тут “Укрсоцбанк”, збудований 2005 року.

На місці сучасної будівлі “Укрсоцбанку” до початку 1990-х років стояв будинок, південна сторона якого мала адресу Валова, № 1. Власне тут був вхід до кінотеатру імені Івана Франка, де в радянські часи демонстрували кінофільми, які перед цим відбули свій термін у кінопрокаті. Той, хто не встиг подивитись якусь популярну стрічку, завжди міг зробити це в кінотеатрі імені Івана Франка. Вихід із нього був на невеличку вулицю Кравецьку (до 1871 року вона називалася Валовою бічною), яка ще фігурувала в довідниках кінця 90-х років ХХ століття і практично зникла після завершення будівництва банку 2005 року (тепер із цього боку банківські гаражі).

Ілько Лемко

Джерело: “”, 16 лютого 2007 року, № 27 (97)

У будинку № 10 за польських часів містився магазин радіотоварів “Неутроден” і кондитерська Delice, за часів СРСР тут працювало ательє мод 1-го розряду “Черемшина”, магазин радіоелектротоварів “Електроніка”, магазин фототоварів, а згодом господарський. На початку 1990-х рр. будинок почав обвалюватися. Коли він був майже приреченим, від 1992 року на його стінах писали і малювали учасники популярного авангардового фестивалю “Вивих”. Відтак будинок називали “вивихнутим”. 1996 року будинок на площі Міцкевича, 10, а точніше його руїни, придбав за 25 тисяч доларів “Укрсоцбанк”. Спорудження завершили 2005 року.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 26 червня 2008 року, № 90 (398)

У будинку на площі Міцкевича, 10 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Ванда» (1908—1909), «Байка» (1909—1912), «Геліос» (1912—1917), «Фатаморгана» (1917—1931), «Міраж» (1931—1939), «Кінотеатр хроніки» (1939—1940), «Централь» (1942—1944), «Кінотеатр ім. І. Франка» (1944—1991). [Байцар А. Забуті кінотеатри Львова та що зараз на їхньому місці (28.02.2026 р.) ]

Далі пише Роман Дзюбан (15.03.2026 р.)

На 1966 р. у Кінотеатрі ім. Івана Франка налічувалось 19,5 штатних одиниць. За цей рік кінотеатр відвідало 580,844 глядачів (згідно з переписом населення 1959 р., у Львові проживало на цей рік 410,7 тис. осіб). Це був досить популярний кінотеатр. Саме керівництво кінотеатру пояснювало свій успіх хорошим підбором фільмів: “…основне це підбір кінофільмів, що відповідають потребам нашого глядача, з яким у нас ведеться постійне спілкування, як особисто так і письмово по заявках”.

У 1987 р. у будинку сталась пожежа. У звітах за 1989 р. ще згадується, що Кінотеатр ім. Івана Франка (219 місць) за рік відвідало 247,716 глядачів, а у 1990 р. тут відбувалося в середньому 10 кіносеансів на день.

У 1991 році пожежа знищила будинок під № 10, стався обвал будинку під № 9. 1996 року «Укрсоцбанк», власником був зять Леоніда Кучми Віктор Пінчук, придбав у Львівської міської ради ділянку будинку № 10 за 25 000 доларів США для будівництва львівської філії «Укрсоцбанку». Протягом 1996—1998 років тривав двоетапний конкурс із кваліфікаційним відбором претендентів. Переможцем обрано проєкт Олександра Базюка, Ореста Огоновського, Володимира Швеця (колишнього керівника інституту Укрзахідпроектреставрація, на той час головного архітектора Львова), та Василя Князика.

Будівництво тривало протягом 1998—2005 років. Споруда банку порушила цілісність архітектурного ансамблю площі немасштабною пост-модерністською стилістикою та продублювала акцент, утворений колоною пам’ятника Адаму Міцкевичу. Немасштабність, дешеві матеріали, які були використані для облицювання споруди, стали об’єктом критики Товариства Шанувальників Львова та реставраторів. У львів’ян побутує популярне прізвисько цієї будівлі — «унітаз».