Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Готель “Жорж” (№ 1)

2009 р. Війна за «Жорж»

Дата: 15.04.2009

Генеральна прокуратура України призупинила продаж та фактичне заволодіння готелем «Жорж», що знаходиться у самому центрі Львова. Щоправда, зроблено це було аж за півтори року після дозволу суду на приватизацію. За даними силовиків, готель, орієнтована вартість якого 40 млн, хотіли приватизувати навіть не за половину його ціни – лише за 16 млн. Тому прокуратура оскаржила рішення Господарського суду Львівської області, котрий зобов’язав регіональне відділення Фонду держмайна укласти з ТОВ «Жорж» договір купівлі-продажу будівлі готелю площею 6,5 тис. кв м.

Народний депутат Степан Давимука, через руки якого й пройшла перша хвиля відчуження від держави цього готелю, ще на початку 1990-их років пояснив хід думок Генпрокуратури тим, що на працівників цього відомства тиснуть особи зі Східної України, а також із сусідньої Росії, які й хочуть на себе перебрати «Жорж». І вони, мовляв, «такими рейдерськими методами діють через правоохоронні органи, посилюючи у суспільстві паніку». Щоправда, хто зараз реальний власник готелю «Жорж», Давимуці чомусь невідомо.

Передісторія

У 1996-97-их роках, за словами теперішнього керівника Регіонального управління Фонду державного майна України у Львівській області Наталії Горлач (керівник з 16 березня 2005 року, до цього часу заступник), до них звернулася особа (хто ця особа пані Горлач відмовилась назвати), яка захотіла придбати готель. Але, оскільки ФДМУ не погодився здійснити продаж будівлі через те, що це – пам’ятка архітектури, то ця особа звернулася до суду, який фактично і дозволив віддати готель їй у руки.

«Спір з готелем «Жорж» стосувався тимчасової заборони на приватизацію пам’яток культурної спадщини. Ми довели до відома покупця цю інформацію, зокрема те, що не можемо підписувати договір до рішення Верховної Ради України про оприлюднення списку пам’яток архітектури. Покупець висловив незгоду із такою позицією й навів свої аргументи: мовляв, будівля не належить до пам’яток архітектурної спадщини, й звернувся до суду.

Суд у 2007 році виніс постанову, що адмінбудівля готелю «Жорж» – не є пам’яткою архітектурної спадщини. А потім з’явилося рішення Верховної Ради України, де будівля готелю до переліку архітектурних пам’яток не ввійшла», – пояснила Наталія Горлач.

Справді, Верховна Рада України минулого року опублікувала перелік пам’яток архітектури, які не підлягають приватизації, і будівля готелю «Жорж» до нього не потрапила. Проте готель «Жорж» все ще залишається пам’яткою архітектури місцевого значення й був внесений в реєстр пам’яток Львова (№85 згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 26 лютого 1980 року). Інформацію про те, що будівля готелю є пам’яткою місцевого значення, підтвердила ЗІКу і депутат Львівської міської ради Віра Лясковська.

Колишній керівник ФДМУ у Львівській області (листопад 1994 – березень 2005), а тепер народний депутат Степан Давимука вніс деяку конкретику щодо особи, яка захотіла приватизувати готель «Жорж». За його словами, ще у 1992-1993 роках трудовий колектив готелю викупив майно готелю і підписав договір оренди будівлі. А у 97-98 роках ним же була подана у ФДМУ заявка на приватизацію готелю.

Проте саме тоді «почалися проблеми з пам’ятками архітектурної спадщини», про які згадувала і Наталія Горлач – у Львові довго вирішували питання, чи забороняти приватизацію пам’яток архітектури. Як каже Давимука, «перемогла думка про те, що пам’ятки архітектурної спадщини можна приватизувати, так як це дозволено у багатьох західних країнах». Проте власник такої будівлі мав чітко дотримуватися законодавства щодо збереження та підтримання у належному стані цієї будівлі.

Тоді ж і з’явився про це відповідний закон. «Приватизація могла здійснюватися, але за чіткого дотримання правил збереження пам’ятки. Ці вимоги направду є дуже суворими: це і відповідний зовнішній вигляд будівлі, тобто не можна робити реконструкції, пов’язаної зі зміною історичного вигляду будівлі, суттєво її змінювати». Проте, як пояснює Степан Давимука, щоб уникнути довгої тяганини з дотриманням усіх цих правил, тоді Фонд держмайна відмовив трудовому колективу у приватизації готелю.

Для невтаємничених пояснимо, йдеться про першу хвилю приватизації міської власності. Зокрема, усі, хто застав «святі часи» першої хвилі приватизації, пам’ятають, що насправді приватизація трудовими колективами була лише вивіскою, за нею стояли цілком конкретні люди – або ж з влади, або з тугими гаманцями. А навіть якщо б трудовий колектив (офіційно керівником готельного комплексу «Жорж» є громадянин Є. В. Горбатюк) і спромігся б настільки самоорганізуватися, то йому навряд чи дозволили б відхопити шматок ласого майна у самому центрі міста.

Другий момент – малоймовірно, що трудовий колектив зміг би пробити собі приватизацію за 16 млн грн плюс та провів би через Верховну Раду рішення про виведення готелю «Жорж» з переліку історичних пам’яток. Не кожному «крутому» українцю подібне вдається, а тут – трудовий колектив. Сам Давимука має пояснення і на ці два моменти. Про перший він каже, що за його інформацією готель «Жорж» справді не належить до національних пам’яток архітектури, в рамки ЮНЕСКО він не потрапляє.

Натомість, не згоден з ним доктор архітектури, професор Національного університету «Львівська Політехніка» Віктор Проскуряков. За його словами, це катастрофа, що готель «Жорж» не увійшов у перелік об’єктів, які заборонені до приватизації – це найкраща робота угорських архітекторів Фельмера і Гельмера серед тих всіх, які вони збудували в Україні. «Оборонці Львова піднімають на бунт будь-які інші будівлі, які цього не варті, займаються дурницями щодо цих будівель, а про архітектурну пам’ятку готель «Жорж» взагалі забули і про неї не згадують», – бідкається він.

Своєю чергою, занижену ціну нардеп Давимука обґрунтовує тим, що готель зараз потребує величезного ремонту й фактично повної реставрації. На це потрібно 15-20 мільйонів доларів, щоб довести його до сучасних вимог. Поза тим, як каже нардеп, вартість готелю пройшла експертну оцінку і вона не є «взятою з повітря». Тоді одразу виникає запитання, а чому трудовий колектив, маючи у своїй власності готель ще з початку 90-их років не вклав кошти у його реконструкцію.

Експерт із нерухомості одного із львівських агентств розповів кореспонденту ЗІКу, що до кризи така будівля як готель «Жорж» коштувала навіть більше, ніж 40 мільйонів гривень. За його словами, ринкова вартість нерухомості у центрі міста тоді оцінювалась у 12 тисяч доларів за квадратний метр. Площа готелю «Жорж» становить 6,5 тис. кв м, тож його вартість, на думку експерта, могла сягнути майже 80 мільйонів.

Хто насправді?

«Заява Генпрокуратури, – продовжує далі Степан Давимука, – це намагання дестабілізувати ситуацію щодо цього будинку. В мене є інформація, що певні клієнти, застосовуючи правоохоронні органи, таким чином проводять рейдерську атаку на готель. Ці клієнти як із Росії, так із Східної України, які зацікавилися цим об’єктом, і зараз шукають шляху дестабілізувати ситуацію різними юридичними способами, як це у нас прийнято протягом останніх кількох років, воювати між собою за цю будівлю».

Натомість джерела ЗІКу стверджують, що за рішенням ВРУ, куди будівля готелю «Жорж» не потрапила і відповідно за самим готелем «Жорж» стоять кілька народних депутатів. Зокрема, називають уже цитованого екс-керівника ФДМУ у Львівській області, нардепа від БЮТ Степана Давимуку, а також іншого «бютівця» Михайла Поживанова. Інше джерело ЗІКу стверджує, що тепер око на готель поклав і ще один нардеп від БЮТ Андрій Портнов. Ще інші – пов’язують «Жорж» з генеральним директором Львівського лікеро-горілчаного торгового дому Юрієм Глібовицьким.

Депутат Львівської міської ради Теодор Дяків каже, що за його інформацією, готель «Жорж» насправді належить Давимуці та Поживанову. «Михайло Поживанов та Степан Давимука є орендарями готелю декілька років. Тепер вони подали заявку на приватизацію готелю. А за Портнова – не знаю точно», – каже Теодор Дяків.

Звісно, і Степан Давимука, і Михайло Поживанов заперечують будь-яке відношення до готелю. Михайло Поживанов у коментарі ЗІКу заявив, що він лише три чи чотири рази в ньому зупинявся, коли приїжджав до Львова. «На жаль, це тільки чутки і нічого більше. Цей об’єкт є дуже хорошим, в гарному місці розташований – у самому центрі Львова, але це тільки чутки». Отримати коментар у народного депутата Андрія Портнова не вдалося. Він лише повідомив ЗІКу, що «не коментує нічого для жодних ЗМІ», вибачився і виключив телефон.

Що далі?

Як стверджує бізнес-експерт ЗІКу, зараз, у зв’язку із фінансово-економічною кризою, в Україну фактично повернулися 1990-і роки, з тією різницею, що тоді тільки почався перерозподіл державної власності, зараз же вигрібається те, що ще залишилося. Плюс тими, у кого більш тугіші гаманці і сильніші плечі, перетягується на себе те, що належить іншим, але слабшим.

Сприяє цьому два фактори. Перший – через кризу вартість об’єктів нерухомості в Україні впала до критично низької позначки. Другий – підприємства почали масово банкротувати. Тож скупити їх тепер можна за півціни; не є складно зараз змусити власників «цікавих» об’єктів до перепродажу. За словами експерта, щоб скупити їх, в Україну хлинули кошти з офшорних зон. Можливо, саме в цьому криється причина різких рухів довкола львівського готелю «Жорж», які зараз розпочалися.

Щодо ймовірних варіантів, того, що діється довкола цього готелю, то є кілька неофіційних версій пояснення того, що сталося, і, відповідно, як буде розвиватися ситуація.

Перше – оскільки за готелем стоять «бютівці», то, зважаючи на напружені стосунки з командою Президента, рішення Генпрокуратури – це бажання попсувати їм нерви і змусити бути більш лояльними.

Друге пояснення – якщо правда, що інтерес до «Жоржа» проявляє Андрій Портнов, можна припустити, що таке рішення Генпрокуратури могло би бути вигідним йому. Проти цього варіанту те, що Давимука, Поживанов і Портнов усі «бютівці» і їм простіше домовитися, аніж сваритися і виносити сміття з хати.

Ну і третій варіант – бажання когось третього – зі сходу України чи представника російського бізнесу, як це і говорить нардеп Степан Давимука, перехопити готель у центрі міста.

Керівник Регіонального управління Фонду державного майна України у Львівській області Наталія Горлач каже, що наразі жодних матеріалів від Генпрокуратури про оскарження вироку суду по готелю «Жорж» не надходило. «Інформацію про це ми дізналися із засобів масової інформації. Там ми її почерпнули, і на цьому все закінчилося. Повторюю: жодних документів не надходило. Прокуратура має надати подання у суд, однак досі вона цього не зробила», – сказала пані Горлач.

Вона також наголосила, що Фонд не володіє жодними документами щодо невідповідності ціни, за яку «Жорж» було викуплено. Наталія Горлач здивована названою прокуратурою ціною у сумі 40 мільйонів гривень. На запитання ЗІКу, чому ФДМ не оскаржив рішення Господарського суду Львівської області, який зобов’язав приватизувати шляхом викупу будівлю готелю «Жорж», вона відповіла: «А для чого ми повинні були оскаржувати постанову суду? Жодних документів щодо її невідповідності не було».

Своє чергою, як пояснила ЗІКу керівник прес-служби прокуратури Львівської області Мар’яна Гайовська, після рішення прокуратури про призупинення продажу готелю «Жорж» справа передана у Верховний Суд України (ВСУ). За її словами, у ВСУ подана апеляція й остаточне рішення тепер саме за ним. Однак, з її слів, справа може затягнутися, адже ніхто достеменно не може сказати, скільки Верховний Суд розглядатиме те чи інше рішення.

Олег Довганик

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 15

Модифіковано : 23.11.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.