2007 р. Відкритий лист Президентові України Ющенку В.А.

Дата: 31.10.2007

Документ дослівно. Відкритий лист Президентові України Ющенку Віктору Андрійовичу

Вельмишановний пане Президенте!

Звернутися до Вас змушує ситуація, що склалася навколо унікальної пам’ятки ХІ-ХІІ ст. – церкви Спаса на Берестові. Закон України “Про охорону культурної спадщини” (2000 р. за № 1805) декларує, що об’єкти культурної спадщини, які розташовані на території України, охороняються державою.

Закон встановлює юридичну регламентацію сфери охорони і збереження пам’яток, їхнє дослідження і реставрацію, визначає систему державного управління в сфері охорони та використання культурної спадщини, а також участь у цій справі інших інституцій, зокрема й громадських організацій.

Україна ратифікувала “Конвенцію про охорону всесвітньої культурної спадщини” і зобов’язалася забезпечувати охорону та збереження культурної спадщини, що є на її території, в належному стані. Церква Спаса на Берестові – об’єкт уваги широкої наукової спільноти і громадськості, яка неодноразово зверталася до Українського товариства охорони пам’яток про неприпустимість передачі храму будь-яким церковним громадам.

На відміну від інших пам’яток домонгольської доби, навіть таких як Софійський собор і Кирилівська церква, понівечених непрофесійною “реставрацією” ще у XIX ст., фресковий розпис церкви Спаса на Берестові зберіг автентичну технологію первісної фрески з легкістю колориту та оксамитовою поверхнею, не знищеною просочуванням оліфи і пізнішим олійним розписом XIX ст. Це єдиний зразок фрески в Україні, яка була в XVII ст. закрита тиньком і замальована, що і зберегло її до наших часів.

Фреску розкрито тільки частково в 70-ті роки XX ст., і нині вона потребує завершення роботи. Відомі українські та іноземні вчені визначили програму подальших досліджень і реставрації унікальної споруди. Передача цієї пам’ятки церковній громаді, про яку йдеться, призведе до її загибелі як пам’ятки стародавнього українського мистецтва.

Релігійні потреби сучасних мешканців цієї частини Печерська повністю задовольняють Києво-Печерська лавра з усіма діючими церквами на верхній та нижній території, Воскресенська та Введенська церкви, Феодосіївська церква (УПЦ Київського патріархату), Аскольдова могила (Українська греко-католицька церква) та інші, і така передача церкви Спаса на Берестові одній із конфесій не може не порушити хисткого балансу міжконфесійних відносин.

Храм з архітектурно-планувальної точки зору не є “повноцінним”: збереглася тільки третина його давньої площі – нартекс, і пристосування церкви Спаса на Берестові у постійно діючу церкву неможливе без заподіяння значних руйнацій живопису, фресок і давньоруської кладки стін, оскільки храм не має іконостасу, не має відповідних місць для ризниці, хору, господарських потреб тощо.

Вважаємо, що такі унікальні споруди, як Софійський собор, Кирилівська церква і церква Спаса на Берестові мусять мати лише музейний статус, бо представляють давню високу культуру нашого народу. За висловом директора “Метрополітен музею”, де у 90-х роках відбувалася виставка “Слава Візантії”, дві мозаїки з Михайлівського Золотоверхого собору зробили для визнання незалежної України більше, ніж весь дипломатичний корпус держави.

Враховуючи це, вважаємо неприпустимим передачу храму Спаса на Берестові релігійній громаді.

П. Т. Тронько, Герой України, академік НАН України, голова Спілки краєзнавців, голова правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара;

Б. І. Олійник, Герой України, академік НАН України, голова правління Українського фонду культури;

П. П. Толочко, академік НАН України, директор Інституту археології НАН України, голова Українського товариства охорони пам’яток;

М. Г. Жулинський, академік НАН України, голова Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України, директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка;

Лесь Танюк, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, голова Національної спілки театральних діячів, голова Всеукраїнського правозахисного товариства “Меморіал” ім. Василя Стуса, заступник голови Народного руху України;

А. В. Чебикін, академік, президент Академії мистецтв України;

С. П. Кролевець, генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, голова Всеукраїнської асоціації музеїв;

Н. М. Куковальська, генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська”;

І. П. Дорофієнко, головний художник-реставратор корпорації “Укрреставрація”;

І. Ф. Драч, голова Конґресу української інтелігенції;

О. Б. Головко, доктор історичних наук;

І. Є. Марголіна, заступник директора з наукової роботи Національного заповідника “Софія Київська”, кандидат історичних наук;

М. В. Попович, академік НАН України;

І. М. Дзюба, академік НАН України;

О. Д. Погонець, директор Музею книги і друкарства України;

О. В. Афонін, президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів;

П. М. Мовчан, голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка;

Ю. Є. Вакуленко, директор Київського музею російського мистецтва, заслужений працівник культури України;

В. І. Виноградова, директор Музею мистецтв ім. Ханенків;

М. Т. Нестерчук, заступник голови ВУТ “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка.

Джерело: “Слово Просвіти”