Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Івана Франка вул.

Розмір зображення: 595:800 піксел

Одна з магістральних вулиць Львова – Івана Франка – сполучає центр міста (площу Соборну) з районом Новий Львів (вулиця Панаса Мирного). Цю назву вулиця одержала 1950 року на честь великого українського письменника (1856-1916). Вона об’єднала чотири вулиці й одну площу.

Перша її частина – від Соборної до початку вул.Зеленої – з 1827-го називалася Збожова або Гетрайдегассе, з 1871-го – Панська, а з 1929-го – Пілсудського на честь начального вождя Другої Речі Посполитої Юзефа Пілсудського (1867-1935), у 1944-1950-х мала назву Червоноармійська.

Друга частина вулиці Франка – між Зеленою і Стрийською – з 1768-го називалася Стрийською, з 1886-го – Зиблікевича на честь президента міста Кракова Миколая Зиблікевича, в часі німецької окупації – Фіхтенштрассе, а в 1944-1950-х – Чернишевського, на честь російського письменника ХІХ століття.

Невеликий відтинок між Мендєлєєва, Коцюбинського, Стрийською та Руставелі з 1938-го називалася площею Пруса на честь польського письменника Болеслава Пруса (1847-1912), в часі німецької окупації – Горліцерпляц, у радянські часи її умовно називали площею Івана Франка, але офіційно такої адреси не було.

Частина вулиці між Стрийською та Ярославенка від 1871-го була святої Софії, а в 1944-1950-х – Тімірязєва на честь російського фізіолога ХІХ-ХХ століть.

Частина вулиці між вул. Ярославенка та вул. Панаса Мирного від 1885-го мала назву Понінського. Від 1940-го стала називатися Франка, бо тут великий письменник прожив останні роки свого життя. За часів німецької окупації ця частина вулиці тричі змінювала назву: Понінського, Франкіштрассе і Льойтенштрассе.

Під № 3 за польських часів був промисловий заклад “Янів”, зараз цієї адреси не існує.

Частина вулиці Франка від перетину із Зеленою до перетину з Руставелі (непарні № № 33-79) за польських часів мала таку нумерацію вулиці Зиблікевича: № 1 – галантерея Фростіґа й електротехнічні товари Френзеля; № 3-а – парфумерія “Пеґа”; № 5 – продаж мила Ґрінберґа, магазин спортивних товарів “Польський спорт” і склад автомобілів і запчастин (зараз це Франка № 41, де в одноповерховій радянській будівлі до 1980-х містився трамвайний диспетчерський пункт), № 5-а – продаж мила Корнблюма; № 9 – фабрика парфумів Зайферта і пральня Залеської; № 15 – Львівська видавнича спілка і спілка “Видавництво польське”; № 23 – Лікарська палата Східної Малопольщі та галантерея Анни Фоєр; № 27 – дамські капелюхи Недбаль і цементні вироби Фроймана; № 29 – цукерня Чанерле; № 31 – овочевий магазин Еріха; № 39 – машини і металеві вироби John I.T.A. в Лодзі; № 43 – молочарня Павловського; № 47 – фабрика ковдр Петрушевського; № 51 – магазин парфумів Карпа, сажотруси Бліхарської та молочарня Шакальського.

Під № 50 з 1950-х було пошиття та ремонт одягу і ремонт панчіх, нині тут салон краси “Етуаль”.

В одноповерховому будинку № 58 містяться монастирські приміщення.

У будинку № 60 за радянських часів був опорний пункт правопорядку, зараз тут стоматологічний кабінет.

В будинку № 62 за радянських часів був магазин-салон з обслуговування інвалідів, тепер там діє філія “Приватбанку”.

Частина вулиці Франка від перетину зі Стрийською та вище до перетину з Ярославенка (колишня вулиця святої Софії) за Польщі мала таку нумерацію: № 8 – будівельне підприємство Жеребецького; № 9 – пральня Жачек; № 11 – ресторан Троста; № 11-а – ресторан Саноцького; № 15 – роздрібна бакалія Яна Колонського і настроювач фортепіано Герман; № 22 – роздрібна бакалія Світліка й овочевий магазин Рози Пордес; № 41 – будівельне підприємство Анджея Міся; № 50 – будівельне підприємство Срочинського.

В будинку № 84 у 1950-х був фотосалон артілі “Трудфото”, від радянських часів тут залишилися книгарня, комісійний магазин і майстерня з виготовлення ключів.

У будинку № 157 у двоповерховій будівлі початку 1950-х від часів СРСР містився будинок культури підприємства “Львівенерго”, потім заводу “Львівприлад”, нині тут Відділ актів реєстрації актів громадянського стану Львівського облуправління юстиції. Від перетину з вулицею Парковою до перетину з Ярославенка до початку 1970-х курсував трамвайний маршрут № 10.

Забудова вулиці Івана Франка: віденський класицизм, сецесія, польський і радянський конструктивізм, віллова забудова.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 14 вересня 2007 року, № 163 (233)

Довідка на сайті «Інтерактивний Львів»