Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Пам’ятник воїнам батареї О.П. Матюхіна

Пам’ятка історії

1941-1942 р.

Розміщення:

Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, Нахімовський р-н, Малахів курган.

Загальний опис:

Пам’ятник батареї № 701 являє собою меморіальний комплекс із двох 130-ти міліметрових корабельних гармат, встановлених у гарматних двориках, а також розташованих у бетонованих підземних укриттях командного пункту та двох складів боєзапасів батареї. У кожного з 5-ти об’єктів батареї, на спеціально створених кам’яних стінках, встановлені чавунні плити з відповідними написами.

Історична довідка, відомості про дослідження:

У період героїчної оборони Севастополя 1941-1942 рр. у листопаді-грудні 1941 р. на Малаховому кургані були встановлені дві 130-ти міліметрові гармати Б-13, зняті з ушкодженого есмінця “Совершенный”. З них була створена 111-а батарея, що увійшла до складу 40-го артилерійського дивізіону берегової оборони Головної бази Чорноморського флоту. Особовий склад батареї (близько 60 чоловік) був укомплектований старшинами та матросами “Совершенного”. Командиром був призначений старший лейтенант Матюхін Олексій Павлович, заступником – лейтенант Лукашов Михайло Андрійович, комісаром – політрук Моїсеєв Володимир Олександрович. 2 березня 1942 р. 40-й артилерійський дивізіон був перетворений у 177-й окремий артилерійський дивізіон, а батарея одержала новий номер – 701. У ході оборони Севастополя батарея вела вогонь по військах і техніці супротивника. Особливо запеклі бої йшли наприкінці оборони. 30 червня 1942 р. бій йшов безпосередньо за Малахів курган. 1 липня ті, що залишилися в живих (близько 30-35 чоловік), вивівши з ладу гармати, залишили Малахів курган. О.П. Матюхін загинув в 1945 р. у Німеччині.

У 1958 році з метою увічнення пам’яті захисників Севастополя на Малаховому кургані, на тому місці, де під час оборони знаходилися гармати батареї № 701, встановили однотипні гармати, зняті з есмінця “Бойкий”. Одночасно було відновлено гарматні дворики, льохи боєзапасів та командний пункт батареї, встановлені меморіальні дошки.

Пам’ятник встановлений з ініціативи військової частини.

Автор невідомий.

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно рішення виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих № 856 від 20.12.1975 р.

Охоронний № : 114.

Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів трудящих № 194 від 25 березня 1975 р. встановлено границі охоронної зони Малахового кургану: площа біля входу на Малахів курган – вул. Островського (включаючи площу Жерве) до злиття з охоронною зоною пам’ятника Істоміну – вул. Істоміна-вул. Героїв Севастополя.

Основна бібліографія, архівні дані:

Архів Міністерства оборони.- Подольськ.- Фонд. 288.

Архів Воєнно-морського Флоту. Гатчина.- Фонд.10.

Фонди Музею героїчної оборони і визволення Севастополя. Севастополь.

Гармаш П. Город-герой Севастополь.- Симферополь, 1967.

Ткаченко Д. Овеянный славой.- Крымиздат, 1963.

Ілюстративні матеріали:

Пам’ятник воїнам батареї О.П. Матюхіна. Схематичний план.

Пам’ятник воїнам батареї О.П. Матюхіна. Загальний вигляд гармати № 1.

Пам’ятник воїнам батареї О.П. Матюхіна. Загальний вигляд гармати № 2.

Багато морякiв-чорноморцiв направлялися з бойових кораблiв на сухопутний фронт, використовуючи у боях матерiальну частину й артилерiю кораблiв, якi були серйозно ушкодженi.

У Севастополi на Малаховiм курганi в 1958 роцi було увiчнена гармата № 1 на мiсцi батареї берегової оборони А.П. Матюхiна.

Наприкiнцi 1941 року пiд час одного з масованих нальотiв ворожої авiацiї на Севастополь був сильно ушкоджений есмiнець “Совершенный”. Знятими з нього й установленими на Малаховому курганi гарматами матроси пiд командуванням капiтана лейтенанта А.П. Матюхiна вели обстрiл ворожих вiйськ. Особливо вiдзначилася батарея в останнi днi боїв за Севастополь. Разом iз морськими пiхотинцями, що вiдiйшли до Малахового кургану, артилеристи вiдбивали атаки фашистських танкiв i автоматникiв, органiзовували контратаки. 30 червня були випущенi останнi снаряди. Замовкли грiзнi гармати, а фашистськi танки йшли i йшли. Із гранатами пiднiмалися назустрiч їм моряки. Оборону тримали, поки не був вiдданий наказ залишити позицiї. 1 липня 1942 року, залишаючи курган, артилеристи пiдiрвали гармати. [Калугін П.М. Пам’ятники морської слави в Україні. – Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, 2006 р., т. 1, с. 159 – 176].