Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Львів дозріває до реставрації Домініканського монастиря часів князя Лева Даниловича

Дата: 26.02.2009

25 лютого у Львівському музеї історії релігії відбулося засідання Товариства шанувальників Львова на тему «Про початки монастиря братів-проповідників у Львові або про Руську церкву апостолів Петра і Павла». Про це сьогодні, 26 лютого, ЗІКу розповів завідувач відділу Львівського музею історії релігії Микола Хмільовський.

Директор музею Зоряна Білик висловила надію на допомогу Товариства у справі ремонту і реставрації Домініканського монастиря – визначної пам’ятки Львова, корені якої сягають часів князя Лева Даниловича.

Завідувач відділу Львівського музею історії релігії Микола Хмільовський зробив презентацію теми, де закцентував увагу на тексті архіваріуса монастиря домініканців у Львові Мартина Груневега з Гданська. На основі давніх актів він стверджує, що князь Володислав з Опілля Опільський разом зі своїм двором (оточенням) надав руську церкву апостолів Петра і Павла братам-проповідникам, щоб вони добудували до неї монастир.

З вини нерозторопного настоятеля монастиря, братство Тіла Христового, що об’єднувало мулярів і теслів, добудувало до церкви Петра і Павла нову. Стара стала пресвітерієм, де молилися монахи, а в добудові братство утримувало парафію. Від назви братства нова стала називатися Тілом Христовим. На кінець XVI століття вся церква – руська й добудована – стала Тілом Христовим, а первісна посвята в ім’я апостолів Петра і Павла забулася.

До нас дійшли матеріали судового процесу (1519-1762) між домініканцями і вірменською громадою та містом. Сперечалися домініканці з вірменами за землю. Тож, з матеріалів суду дізнаємося, що на монастирських землях – спочатку василіан, а потім домініканців – було збудовано високий і низький міські мури, а відтак й королівський арсенал. Башту ж мулярів поставлено на місці руської дзвіниці, яка згоріла, і ще в XVII столітті біля башти було видно обгорілу землю й знаходили залишки переплавлених дзвонів.

Головне ж, там було вказано розміри церкви (пресвітерію) Петра і Павла й добудованого Тіла Христового. Перша мала тридцять шість ліктів у довжину, а добудова – двадцять чотири. І сьогодні в церкві Пресвятої Євхаристії вівтарна частина (пресвітерій) має ті ж тридцять шість ліктів у довжину (22 м), а нова – двадцять чотири (15 м). Правда, тринавна готична церква стала бароковою хрестово-купольною, і годі шукати там щось від першопочатків.

«Наявний актовий матеріал дозволяє припустити, що не лише у розмірах і формах, але й у матеріалі – фундаментах і стінах – до наших днів дійшла руська церква апостолів Петра і Павла», – стверджує Микола Хмільовський.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»