2011 р. Звід пам’яток Києва
Ольга Лялюшко
503.12. Мури, серед. 18 ст. (архіт.).
Частково огороджують колишню садибу монастиря вздовж вулиць Володимирської (під невеликим кутом до її напрямку), Стрілецької, пров. Георгіївсього та по межі пл. Софійської. З мурами пов’язані брама Заборовського, дзвіниця та південна в’їзна вежа, що забезпечували прохід і проїзд у монастир із заходу, сходу та півдня.
У 1-й пол. 18 ст. розпочато зведення мурів довкола монастиря, яке тривало 1745 і було завершено 1750 під орудою мурового шафара Йосипа після приєднання північно-східної ділянки. Первісно оточували садибу монастиря з усіх боків і тяглися вздовж трас сучасних вулиць Володимирської, Стрілецької, провулків Георгіївського, Рильського та по межі сучасної пл. Софійської. До лінії мурів на північно-східному наріжжі садиби було включено збудовану одночасно з ними в плані Г-подібну муровану споруду, що складалася з ряду перекритих склепіннями приміщень з окремими входами. Після скасування у 1786 монастиря монастирські мури розділено згідно із земельним розподілом між Софійським кафедральним собором, Софійським митрополичим домом та Київською духовною консисторією.
1819 у наріжній споруді на лінії мурів містилася кузня митрополичого дому, 1838 – номери заїзду. 1838 зафіксовано руйнування верхньої частини прилеглої до Георгіївського цвинтаря, позбавленої даху ділянки муру. 1839 до муру вздовж вул. Володимирської прибудовано пристінний корпус. 1843 проведено ремонт зруйнованої у верхній частині тильної ділянки муру на садибі економічного правління митрополичого дому. 1853 буревієм пошкоджено дах муру завдовжки 19 м на ділянці чорного двору Київської духовної консисторії. 1857 відремонтовано тиньк і побілено мури огорожі Софійського кафедрального собору. Поєднані з муром склепінчасті приміщення мурованих крамниць Софійського митрополичого дому на пл. Софійській віддано в оренду купцю Чернишеву.
1872 у софійській мурованій огорожі на північно-східній ділянці, що належала Софійському митрополичому дому, містилося: десять мурованих крамниць під бляшаним дахом; одноповерховий, мурований, вкритий тесом будинок; ворота для в’їзду у двір з пл. Софійської; прибудована мурована кузня; головна в’їзна брама з двома мурованими об’ємами обабіч (всі споруди не збереглися).
Починаючи з середини 19 ст. зовнішні мури монастиря поступово зносять. 1851, 1885, 1901 у зв’язку з розширенням будинку Київської духовної консисторії та влаштуванням проїзду з вул. Володимирської в її двір поетапно розібрано ділянку муру від південної в’їзної вежі до Георгіївського цвинтаря. 1860 для спорудження будинку причту Софійського кафедрального собору розібрано частину муру вздовж пров. Рильського (пров. Рильський, 3). 1898 видалено прилеглі до рогу пров. Рильського та пл. Софійської ділянки мурів і споруджено прибутковий житловий будинок Софійської економії митрополичого дому (вул. Володимирська, 20/1).
1903 знесено ділянки мурів на пл. Софійській, на розі вул. Стрілецької та пров. Рильського у зв’язку зі спорудженням прибуткових житлових будинків (вул. Володимирська, 22; пров. Рильський, 5). 1904, 1909, 1911 поетапно розібрано ділянку монастирського муру вздовж вул. Стрілецької від прилучення вул. Стрітенської до пров. Георгіївського та прилеглу до рогу з вул. Стрілецькою ділянку муру вздовж пров. Георгіївського, на місці яких зведено прибутковий будинок Софійського митрополичого дому (вул. Стрілецька, 7/6). У кін. 1930-х рр. знесено ділянку муру на межі з Георгіївським цвинтарем, де споруджено житловий будинок Товариства сприяння армії, авіації та флоту (пров. Георгіївський, 2). 1999 – 2000 цоколь мурів вздовж пл. Софійської та вул. Володимирської облицьовано плитами з лабрадориту.
Муровано з жовтої цегли на вапняному розчині, тиньковано, побілено, вкрито одно-, двосхилим дахом по дерев’яній обрешітці з бляшаною покрівлею. Заввишки 4 м, завтовшки у п’ять цеглин.
Лінія мурів утворює аванплощі перед поєднаними з ними брамою Заборовського, дзвіницею, південною в’їзною вежею.
Зовнішні фасади метрично розчленовано пласкими лопатками, що розкріповують профільований карниз, фризові гурти і верхній уступ двоуступчастого цоколю; вздовж пл. Софійської, вул. Володимирської та прилеглі до брами Заборовського прясла оброблено тиньковим прямокутним рустуванням. На чолових ділянках (вул. Володимирська, пл. Софійська) цоколь облицьовано плитами з природного полірованого каменю. Фасад з вул. Володимирської прорізано трьома вікнами. Тильні фасади гладенько тиньковано.
Мури – невід’ємна складова архітектурного ансамблю монастиря 18 ст.
Література:
ЦДІАУК, ф. 127, оп. 230, спр. 110; оп. 1020, спр. 938, 1779; ф. 129, оп. 2, спр. 10; ф. 2194, оп. 1, спр. 414.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1530 – 1531.