Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Вітраж сходової клітки

Вітраж сходової клітки

Пл. Є.Маланюка, 2

1906 р., архіт. Я.Сільбер; реконстр. 1925 р.

Класичний вітраж, репрезентативний

Свинцеве обрамлення, моліроване скло. 237: 137 см

Вітражне полотно поділене вертикальними і горизонтальними тягами на одинадцять сегментів. На трьох центральних сегментах розташовані три елементи композиційної схеми вітража, один над одним, – вінок, віньєтка, вінок. У центральній частині віньєтки (нині втраченій) був зображений ріг достатку, з якого на два боки розсипалися квіти, утворюючи симетричну композицію. Рисунок віньєтки складається з вишукано завитих стебел і дрібних листків смарагдового та зеленого кольорів, стилізованих квітів рожевих троянд, червоного маку та синього барвінку, котрі, щільно сплітаючись у верхній частині, з рухом униз переходять у тоненький вінок. Тло нейтральне, зібране з прямокутних модулів безбарвного скла. Верхній і нижній центральні сегменти декоровані круглими стилізованими віночками з лаврового листя і троянд.

Примітка. Кольорова гама вітража, характер підбору скла з декоративними ефектами, використання характерних елементів оздоби, монохромного тла перегукуються з вітражними полотнами Торгово-промислової палати (пр. Т.Шевченка, 17-19), що дає можливість стверджувати: вітражі буд. № 2 на пл. Є.Маланюка виконані Краківською фірмою вітражів і мозаїк С.Г.Желенського.

Література. Державний архів Львівської області, ф. 2:, оп. 1, спр. 3304; Грималюк Р. Чарівна таїна вітражів // Дзвін. – 1994. – № 9. – С.138.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 195.

Прикладом класичної техніки виконання збірного вікна є вітражі сходової клітки будинку № 2 на площі Є.Маланюка (1906 p., apx. Я.Сільбер; реконстр.1925 р.) [Державний архів Львівської області, ф.2, оп.1, спр. 3304; ф.2, оп.1, спр. 3303, арк. 49, 55, 67]. Вітражами були оздоблені два поверхи кам’яниці, однак збереглося, з незначними пошкодженнями, лише кольорове вікно другого поверху. Площина вітражного полотна поділена вертикальними і горизонтальними тягами на одинадцять сегментів, в яких вісім менших однакових розташовані симетрично з обох боків трьох центральних сегментів. Останні – замикають в собі три елементи композиційної схеми вітража, розташовані один над одним, підпорядковані вертикальному рухові віконного отвору і підкреслюють його. Головним центральним елементом є видозмінений медальйон, який на цьому вітражі набирає обрисів віньєтки і є особливістю вітражного полотна. У центральній частині віньєтки був розташований, ймовірно, ріг достатку [нині центральна частина віньєтки знищена, залишився тільки невеликий фрагмент основи рогу достатку], з якого на два боки нестримним різнобарвним потоком розсипаються квіти, утворюючи симетричну композицію. Рисунок віньєтки складається з вишукано завитих стебел, дрібних листків і стилізованих квітів троянди, маку, барвінку, котрі, щільно сплітаючись у верхній частині, з рухом униз переходять у тендітний тоненький вінок.

Кольорова гама вітража – насичені барви і відтінки смарагдового, зеленого, блакитного, червоного, рожевого – нагадує кольорове вирішення вітражних полотен Торгово-промислової палати, як і монохромне тло, складене з прямокутних модулів молірованого скла.

Аналогічне нейтральне тло, як основу для вирішення вітражних композицій, використовувала Краківська фірма вітражів і мозаїк С.Г.Желенського, виконуючи кольорові засклення для вікон, адміністративних споруд, про які йшла мова в попередньому підрозділі.Таке тло зібране зі шматків молірованого скла, трапляється, хоча значно рідше, в заскленнях віконних отворів у житлових спорудах. Воно виконує водночас декілька функцій: основи для вирішення композиційної схеми, ширми, шо заслоняє малоприємний вигляд на внутрішнє подвір’я-колодязь, і тонкої скляної мембрани, яка, відділяючи внутрішній простір будинку від зовнішнього, утворює разом з тим наче ілюзорні прориви у навколишнє середовище, функціонуючи в ньому як органічне ціле. Окрім того, монохромне тло не перешкоджає проникненню світла, рівномірно розсіює його, створюючи м’яку затишну атмосферу в інтер’єрі будинку. Зазначені вище якості сприяли, очевидно, повсюдному застосуванню фірмою С.Г.Желенського монохромного тла у вітражних композиціях, що оздоблюють нині кам’яниці Львова.

На основі наведених порівнянь можемо стверджувати, що вітражі будинку № 2 на площі Є.Маланюка виготовлені Краківським закладом вітражів і мозаїк С.Г.Желенського.

Доповнюють композиційну схему вітражного полотна, надаючи їй завершеності, викінченості, два стилізованих круглих віночки з лаврового листя й троянд, розташовані у верхньому та нижньому сегментах вітража. На відміну від центральної романтично-вигадливої композиції віночки виділяються сухою архітектонічністю й асоціюються з ліпними декоративними вінками, що оздоблюють фасади львівських кам’яниць.

[Нижній сегмент центрального ряду вітражного полотна нині втрачений. Однак на основі виявленої та обгрунтованої в попередньому підрозділі закономірності тричастинної побудови вітражних композицій можемо стверджувати, що на втраченому сегменті був зображений вінок, який разом з верхнім вінком логічно завершував композицію.]

Аналізований вітраж виразно репрезентативний і не має підтримки у візерунках плиток, декорі стін чи різьбі сходових поручнів, оскільки інтер’єр будинку скромний [ймовірно, він набрав такого вигляду після реконструкції 1925 року]. Вітражне полотно є кольоровою і пластичною домінантою інтер’єра, бере на себе роль естетизації простору, його характеристики.

Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 114 – 119.