Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Десятинна церква (1842 р.)

Десятинна церква (1842 р.)

Розмір зображення: 1009:1118 піксел

14.03.1936 р. Р.Р.Петрушанський та І.А.Сапов писали до Політбюро ЦК КП(б)У: “За генеральним планом реконструкції міста Києва, затвердженим ЦК КП(б)У, Володимирський собор і Десятинна церква намічені до знесення, як об’єкти, які не мають великої істоичної цінності, – тому міськком КП(б)У і міськрада прохають дозволити приступити до розібрання зазначених церковних будівель”.

Петрушанський Рафаїл Романович (24.08.1895 – ростріляний у вересні 1937 р.) – радянський чиновник, на той час голова Київської міської ради.

Сапов Іван Андрійович (1897 – розстріляний 2.09.1937 р.) – радянський чиновник, на той час секретар Київського міськкому КП(б)У.

[Білокінь С. Нові студії з історії большевизму. – К.: 2007 р., с. 306 – з Нестулі, Доля церк.старовини, т. 2, с. 179].

Різдва Пресвятої Богородиці (Десятинна) церква. Мурована, споруджена в 1828-1842 рр. за проектом В. Стасова на кошти поміщика Анненкова. Первісно на цьому місці в 989-996 рр. грецькі майстри збудували перший кам’яний християнський храм на Русі. Князь Володимир Великий щорічно дарував на церковні потреби десяту частину своїх прибутків. Від цього друга назва церкви – Десятинна. У храмі було поховано першого київського митрополита Михаїла, самого князя Володимира, його дружину Анну; сюди було перенесено останки княгині Ольги, князів Олега та Ярополка. Цю споруду було зруйновано 1240 р. під час навали татаро-монголів. У 1635 р. митрополит Петро Могила спорудив невелику кам’яно-дерев’яну церкву св. Миколи та Петра і Павла (на другому поверсі) на руїнах Десятинної. Під час будівництва було знайдено поховання Володимира, чию голову перенесли до Успенського собору Києво-Печерської лаври. Залишки Десятинного храму 10 ст. збереглися до 1920-х рр. і були знесені під час будівництва нової церкви.

Будівлю 1828-1842 рр. було зведено в «російсько-візантійських» формах. Архітектура церкви відображала процес пошуків державного (національного) стилю в культовому зодчестві Російської імперії. Це був перший приклад російського втручання в київську забудову. Квадратна у плані, п’ятибанна, чотиристовпна, безапсидна споруда поєднала у своєму вигляді риси середньовічної візантійської і північно-руської архітектурних шкіл. Три фасадні стіни прикрашалися масивними кілеподібними перспективними порталами. Над ними у півциркульних арках-нішах розміщувалися розписи із зображеннями святих. На початку 20 ст. арки вибили і натомість влаштували вікна, що покращило освітлення храму, але зіпсувало його зовнішній вигляд. Бічні частини фасадів було винесено в невеликі ризаліти. Усі стіни щедро прикрашались декором з фільонок, ліпних прикрас у вигляді рослинних та геометричних орнаментів, хрестів тощо. Над центральною частиною споруди розміщувалась найбільша цибуляста баня на масивному круглому у плані барабані. Барабан було прикрашено півциркульними вузькими вікнами та нішами з розписами, між якими розташовувались півколони. Над карнизом барабана розташовувався фриз з декоративним орнаментом. По кутах споруди стояло чотири менших бані подібних форм без фризів та розписів. У південну стіну нової церкви було вставлено плити з 12 літерами грецької абетки, які прикрашали фасад церкви 10 ст.

Усередині підлогу храму було викладено шліфованими плитами з червоного граніту та мармуру, який знайшли під час розкопок на місці давньої Десятинної церкви. У вівтарній частині перед головним престолом було викладено мозаїчну підлогу, що також залишилась від старого храму. Над місцем поховання князя Володимира, біля південної стіни, було встановлено надгробок з темно-сірого мармуру з бронзовими позолоченими деталями. На надгробку – скульптура Володимира у повний зріст, що лежить. Над пам’ятником розташовувалось всевидюще око у сяянні променів, під ним дата – 988 рік, нижче – дати хрещення та смерті князя. На протилежному боці храму стояв надгробок над імовірною могилою княгині Ольги. Іконостас було виконано у стилі ампір, розписано за ескізами В. Боровиковського. Крім головного престолу церква мала ще два вівтарі – св. Володимира та св. Миколи. Святинею храму вважали ікону св. Миколи, яку за переказами, Володимир привіз з Херсонесу.

Пам’ятку було зруйновано більшовиками у 1936 р. Містилась на вул. Володимирській, 2.

Див. також: Десятинна церква 10 ст.