Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Особи, пов’язані з Качанівкою

Білогруд А.Є. – архітектор, в 1910-х рр. складав проект реставрації садиби.

Микола Білозерський (1883 – 1896) – фольклорист і етнограф. Брат В.Білозерського (редактора журналу “Основа”, одного з організаторів Кирило-Мефодіївського братства). Був близько знайомий з В.Тарновським-молодшим, допомагав збирати його колекцію. Качанівку відвідав 1857 року. Автограф В.Білозерського в альбомі не виявлений. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Микола Біляшівський (1867 – 1926) – археолог, етнограф, мистецтвознавець і музейник. За дорученням В.Тарновського-молодшого розкопував Княжу гору, завдяки чому качанівська колекція значно поповнилась археологічними матеріалами великокнязівської доби. В альбомі автографів записав: “1892 г. 5 июня руку приложил гробокопатель Николай Беляшевский”. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Бланк Карл – архітектор, проектував будинки для Качанівки.

Євген Богданович (1832 – ?) – генерал, літератор. В альбомі автографів зробив такий запис: “10-го октября, 1890 года. Евгений Васильович Богданович приложил руку и сердце к сему дневнику, в котором начертаны имена даровитых, именитых людей, очарованных гостеприимсгвом в Качановке и ее легендарными красотами”. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Бодаревський Микола – художник.

Васько Гавриїл – художник.

Василь Вовк-Карачевський (1834 – 1893) – лікар, літератор, громадський діяч. Співпрацював з часописами “Основа”, “Правда”. Перекладав історичні праці українською мовою. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Волосков Олексій. Протягом 1853 – 1854 років у маєтку Тарновських Потоки дістав притулок художник Олексій Волосков, який бував і в Качанівці. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Врубель Михайло Олександрович (1856 – 1910 рр.) – російський художник

Горонович Андрій – академік живопису, відвідував Качанівку в 1850 – 60-х рр.

Добужинський Мстислав Валеріанович (1875 – 1957 рр.) У червні 1915 року К.Петров-Водкін і М.Добужинський кілька днів провели в Качанівці. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Гнат Житецький (1866 – 1929) – історик і літературознавець, культурний діяч. Син Павла Житецького. Автограф в альбомі датується 1892 роком. Очевидно, в Качанівці побував разом з батьком, Миколою Шугуровим і Миколою Біляшівським, оскільки їхні автографи в альбомі стоять поряд. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Павло Житецький (1836 – 1911) – філолог і фольклорист. Автор праць з історії давньої української мови й літератури, теорії словесності. З В.Тарновським-молодшим зблизився у зв’язку з вшануванням пам’яті Т.Шевченка. Автограф П.Житецького в альбомі можна датувати осінню 1890 або весною 1891 року. Напевне, це були не єдині його відвідини Качанінки. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Микола Костомаров (1817 – 1885) – історик, етнограф і письменник. Бував у Качанівці неодноразово. Його автограф в альбомі – від 1 серпня 1881 року. Збереглися відомості, що Костянтин Маковський написав у Качанівці портрет М.Костомарова. Гостювала в садибі також його дружина Аліна Леонтіївна. Надавав В.Тарновському-молодшому значну допомогу в комплектуванні збірки української старовини. У Качанівці довго зберігався ослін, на якому любив сидіти М.Костомаров. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Лагоріо Лев Феліксович (1827 – 1905 рр.) – художник.

Петро Кочубей (1825 – 1893) – учений, співзасновник, а з 1870 року – голова Російського технічного товариства. У Качанівці бував за життя В.Тарновського-старшого. Автограф його в альбомі можна орієнтовно датувати 1860 роком. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Олександр Лазаревський (1834 – 1902) – історик, громадський діяч, літератор. Активно допомагав В.Тарновському-молодшому в комплектуванні його колекції. У Качанівці бував не раз, в останні роки життя В.Тарновського майже щоліта. Час то приїздив сюди з мистецвознавцем і публіцистом Миколою Шугуровим. Збереглася світлина Лазаревськог, Шугурова й Тарновською на призьбі хати “Порада” в Качанівці. 1888 року в альбомі залишив автограф: “Восхищался и с тревогой думал о ее будущем. Александр Лазаревский”. Умовив В.Тарновського передати його збірку Чернігівському губернському земству. В серпні 1894 року Качанівку відвідали сини О.Лазаревського – Борис і Гліб (мабуть, разом з батьком). Пізніше в спогадах “Київська старовина” Гліб писав про Качанівку й Тарновських. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Олексій Маркевич (1847 – 1903) – історик, громадський діяч. Відвідав Качанівку 1887 року. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Венедикт М’якотін (1867 – 1937) – історик, публіцист. Автограф в альбомі датований 29 серпня 1894 року. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Володимир Науменко (1852 – 1919) – філолог, педагог, громадсько-політичний діяч, редактор “Киевской старины”. Вивчав життя і творчість Т.Шевченка та його сучасників. Мав близькі стосунки з В.Тарновським-молодшим. Його автограф в альбомі датований 14 вересня 1891 року. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Микола Новицький (1883 – 1906) – офіцер. Близький приятель Т.Шевченка. Член товариства “Земля і воля”, належав до кола М.Чернишевського. У Качанівці гостював 1887 року. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Олів Михайло Сергійович – власник Качанівки в 1910-х рр.

Петров-Водкін Кузьма Сергійович (1878 – 1939 рр.) – художник. У червні 1915 року К.Петров-Водкін і М.Добужинський кілька днів провели в Качанівці. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Петро Редькін (1808 – 1891) – правник, педагог, історик філософії. Ректор Петербурзького університету. Навчався в Ніжинській гімназії вищих наук разом з Миколою Гоголем і Василем Тарновським, з яким підтримував приятельські стосунки впродовж багатьох років. Автограф, залишений П.Редькіним в альбомі під час відвідин Качанівки, орієнтовно можна датувати 1859-1860 роками. Поряд автограф його дружини Надії Редькиної. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Рєзанов В.М. (1829 – ? рр.) – художник; першим виконав рисунок олівцем «Шевченко в труні».

Микола Стороженко (1836 – 1906) – історик літератури. Був директором Рум’янцевського музею, близьким приятелем Льва Толстого. Залишив в альбомі автограф: “Был, восхищался Качановкой и вспоминал об ее незабвенной очаровательной хозяйке. Николай Стороженко”. Автограф датується 1889 роком. Судячи з тексту, це був не перший його приїзд у садибу. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Для живописних робіт у палаці було запрошено модного московського художника-декоратора Августа Томашка, який брав підряди на оздоблювання інтер’єрів. Відомо, що для виконання своїх підрядів він наймав молодих талановитих художників, яких жорстоко експлуатував. Зокрема, в нього протягом семи років працював театральний художник Олександр Ґоловін (1863 – 1930). Під керівництвом А.Томашка були виконані мальовання в парадній їдальні, вітальні, лицарській та інших залах палацу. Очевидно, він оздобив і плафон альтанки М.Глинки й розетки по фасаду будівлі. А.Томашку за роботу було виплачено 7 450 крб. [Г.Петренко, Качанівські студії]

Будівельними роботами в Качанівці керував архітект Ґустав Шольц. Він виконував і проекти на замовлення П.Харитоненка. [Г.Петренко, Качанівські студії]