Горленко Василь Петрович

Горленко Василь Петрович [псевдоніми і криптоніми – В., Глаголь, Черкасин, Г-ко, В.Г. та інші; 1(13).01.1853 р., с.Ярошівка, тепер Українське Талалаївського р-ну Чернігівської обл. – 14(27).04.1907 р., Петербург, похований у Ярошівці] – український літературний критик, мистецтвознавець, фольклорист та етнограф. Походив з відомого українського старшинського роду. Навчався в Ніжинському ліцеї та Сорбонні. Зазнав впливу французького теоретика літератури і мистецтвознавця І.Тена.

Перша помітна праця Горленка – «Літературні дебюти Некрасова» – опублікована в журналі «Отечественные записки» (1878 г., № 12). У ранній період діяльності друкується в російських періодичних виданнях (газетах «Голос», «Молва», «Русское обозрение», «Заря», «Труд»; журналі «Всемирная иллюстрация»; збірнику «Русский архив»); у французькій газеті «Figaro». Одним з перших подав відомості про рукописи російських повістей Т.Шевченка, надрукував кілька уривків з них («Труд», 1881 – 1882 рр.).

З часу заснування журналу «Киевская старина» (1882 р.) був одним з його співробітників: виступав (у [18]80 – 90-х рр.) із статтями з питань української літератури, мистецтва, історії, краєзнавства, фольклору та етнографії. Надрукував у журналі статтю «Батьківщина Гоголя» та художні переклади російською мовою (оповідання Ю.Федьковича «Лелії могила, або Довбушів скарб», «Дніпрові кручі»).

З 1897 р. жив у Петербурзі, співробітничав у газеті «Новое время». У літературно-мистецькому додатку до цієї газети постійно подавав огляди нових видань творів російських (зокрема, М.Горького), українських і французьких письменників та огляди французьких журналів, рецензував літературознавчі та історичні праці. Широко популяризував творчість українських письменників (М.Макаровського, Т.Шевченка, Г.Квітки-Основ’яненка, І.Манжури, Панаса Мирного, І.Франка), зробив вагомий внесок у вивчення життєвого і творчого шляху українських художників (Т.Шевченка, В.Боровиковського, Д.Левицького), кобзарів і лірників (Г.Любистка, І.Кравченка, Ю.Перепелиці та інші). Був у дружніх стосунках з М.Костомаровим, П.Мартиновичем, М.Заньковецькою, Панасом Мирним, Б.Грінченком, Дж.К.Джеромом, Д.Рошем та іншими Архів Горленка зберігається в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка АН УРСР та ЦНБ ім.В.І.Вернадського АН УРСР.

Твори:

Южнорусские очерки и портреты. – К.: 1898 г.

Украинские были. – К.: 1899 г.

Отблески. – Спб.: 1908 г.

Рудинська Є. Листи Василя Горленка до Панаса Мирного. – К.: 1928 г.

Література:

Лазаревський Г. Київська старовина. – «Українська література», 1943 р., № 12.

Шевчук В. Шукач «перлів многоцінних». – «Народна творчість та етнографія», 1971 р., № 3.

М.С.Грицюта.

Джерело: Українська літературна енциклопедія. – К.: 1988 р., т. 1, с. 464 – 465.

Горленко Василь Петрович (1853 – 1907 рр.) – український письменник, мистецтвознавець, фольклорист. Народився в с.Ярошівці Чернігівської губернії (нині с.Українське Талалаївського району). Навчався в Ніжинському юридичному ліцеї та Сорбонні (Париж).

Автор праць про Т.Шевченка, І.Котляревського, Г.Ф.Квітку-Основ’яненка та інших письменників, про художників В.Боровиковського, Д.Левицького, кобзарів, лірників. Одним з перших подав відомості в пресі про рукописи російських повістей Т. Шевченка, надрукував кілька уривків з них. Автор статей «Альбоми й малюнки Шевченка в зібранні В.В.Тарновського» (1886), «Ілюстрації Шевченка» (1888), «Альбом офортів Шевченка» (1891), «Шевченко – живописець і гравер» (1893).

Залишив один з кращих описів Качанівки.

Підтримував творчі і дружні зв’язки з багатьма діячами української і російської культури – М.Заньковецькою, П.Мирним, Б.Грінченком, М.Горьким, М.Костомаровим, В.Кричевським та іншими. Про життя і творчість Горленка писали М.Сумцов, Г.Житецький, М.Зеров (сонети), Є.Рудинська й інші. У своєму будинку в Ярошівці Горленко зібрав цінну бібліотеку, колекцію карт, малюнків, тримав епістолярний та рукописний архів. Помер Горленко в Петербурзі, але згідно з його заповітом похований на батьківщині. На могилі встановлено пам’ятник.

Джерело: Чернігівщина: енциклопедичний довідник. – К.: 1990 р., с. 181 – 182.

Василь Горленко (1853 – 1907) – літератор, мистецтвознавець. Мав близькі стосунки з В.Тарновським, готував публікації за матеріалами його колекції (статті “Альбоми й малюнки Шевченка в збірці В.В.Тарновського” (1886), “Альбом офортів Шевченка” (1891). У Качанівці бував неодноразово, автограф в альбомі орієнтовно можна датувати 1887 роком.

(Г.Петренко, Качанівські студії)