Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пімсти смерть великих лицарів.

Особи, пов’язані з Качанівкою

Штернберг Василь Іванович

Штернберг Василь Іванович

Розмір зображення: 1001:1191 піксел

Штернберг Василь Іванович (1818-1845 рр.) – український художник; тут написав картину «В Качанівці у Тарновського», графічні листи та невеликі картини зі сценами з життя Качанівки.

Василя Штернберга (1818-1845) вважають в основному пейзажистом і жанристом, але він був також портретистом, про що свідчать не тільки його олійні й акварельні автопортрети кінця 30-х – початку 40-х років, а й сповнені життєвих спостережень зарисовки олівцем. Це портрети його друга Т.Шевченка, поета В.I.Забіли, акварельні зображення художників І.Айвазовського і С.Воробйова, колективні портрети діячів культури, що збиралися в селі Качанівці на Чернігівщині, малюнки представників східних народностей Оренбурзького краю (де Штернберг побував в етнографічній експедиції у 1839 р.) та деякі інші праці. Передчасна смерть у віці 27 років не дала повністю розкритися яскравому портретному талантові художника.

Про здібності Штернберга в галузі портрета свідчить його незакінчений автопортрет 1838-1840 років (Державний музей українського образотворчого мистецтва). Незважаючи на те, що на заґрунтованому полотні прописана лише голова,- перед глядачем фаховий твір, що втілює юнацьку безпосередність, душевну чистоту. Хвороба легень ще не відбилась на зовнішності Штернберга, тому він зобразив себе свіжим рожевощоким юнаком з іще по-дитячому повнокровними вустами, ямочками біля кутиків вуст (свідченнями життєрадісної вдачі) і гарними очима. І ще два моменти цікаві у цьому портреті.

Перший – це погляд. Форма темно-коричневих райдужних оболонок виписана ясно, але не різко. Рефлекторні полиски поставлені під самими верхніми повіками, що вказує на горішнє джерело освітлення. Почервонілі нижні повіки також мають тоненькі лінії – полиски. Очні білки червонуватого відтінку. Поворот райдужних оболонок ліворуч, а голови – праворуч створюють ілюзію руху очей, а градація рефлексів і фронтальна постановка зіниць дають яскраве відчуття добросердечного погляду.

Другий момент – розподіл відтінків на обличчі. Панівним є рожевий колір. Жодний полиск цього кольору не має різко означених меж, усі вони взаємно переходять один в один або вливаються в інші відтінки. Це створює м’яку пластику кривизн, властиву молодому обличчю. Але велика кількість полисків передає також особливості фактури шкіри на обличчі – ніжної, гладенької.

Відтворення усіх цих деталей вимагало не тільки професійних навиків і солідних знань пластичної і анатомії, а й дослідницької інтуїції та романтичного відчуття мінливості живої матерії. Портрет правдивий і по-романтичному піднесений. Опис Т.Шевченком у повісті «Художник» зовнішності та вдачі Штернберга як винятково чесного, доброго юнака із завжди натхненним обличчям, якому «все усміхається, як і він всьому усміхається»,- повністю збігається з образом, створеним пензлем самого Штернберга.

Портретна графіка митця має характер жанровості, тяжіє до зображення дії та ситуації. Сповнені життєвих спостережень і м’якого гумору олівцеві малюнки з образом Т.Шевченка. Штернберг волів малювати свого приятеля в профіль, коли той з кимось розмовляв, сидів біля письмового столу, голився перед люстерком або, відійшовши від мольберта, оглядав картину. Малюнки виконано лаконічною контурною лінією, очевидно, за один короткий сеанс, але передача рухів, жестів, стану спокійної зосередженості в праці чи різкого імпульсивного реагування досить правдива.

Акварельні портрети Штернберга несуть на собі відбиток піднесеності, радості. Екзотичний костюм іспанського тореадора на Іванові Айвазовському, його поза «світського лева», мальовниче пейзажне тло дають уявлення про вдачу і настрій ще молодого у 1840-і роки мариніста.

Художника-пейзажиста Сократа Воробйова Штернберг зобразив в елегантному білому костюмі на етюдах, в оточенні соковитої молодої зелені. Біля нього в’ється виноградна лоза – символ плодовитості. Очі уважно вдивляються в натуру, олівець у правій руці от-от торкнеться паперу. Це момент творчого спалаху, який любили відображати митці романтичної школи живопису.

Видатні досягнення українського романтичного пейзажу пов’язані з творчістю В.Штернберга і Т.Шевченка. В жодному іншому жанрі ці художники так радикально не розійшлися з романтичною концепцією свого учителя К.Брюллова, як у пейзажі. Ідею єдності людини з природою К.Брюллов вирішував на засадах чуттєвої рефлекторності, створюючи камерні фони для своїх персонажів («Нарцис», «Італійський ранок», «Італійський полудень», «Збір винограду»). В.Штернберг і Т.Шевченко виділяли у природі зовсім інші емоційні стани – драматичний і епічний.

Уже в ранніх пейзажах В.Штернберга «Водяний млин» (1836), «Садиба Г.Тарновського в Качанівці» (1837), «Альтанка в Качанівці» (1837), «Вигляд на Поділ в Києві» (1837), де ще так відчутні академічні засоби лаштункової побудови і декоративна, облямовуюча функція дерев, вловлюється прагнення виявити органічну структуру природи як нерозривного цілого. У цих мотивах художник бачив цілком певний настрій, який найчастіше асоціюється з напруженим, прихованим драматизмом. Округлі форми і м’які контури дерев та будівель несуть у собі відчуття нагрітого вологого повітря, що струмує від потічка у «Водяному млині», озера у «Садибі Г.Тарновського в Качанівці», від плеса річки в «Переправі через Дніпро під Києвом». Ці повітряні потоки, оповиваючи землю, дерева, будівлі, надають природі рухливості, насичують її життям і безперервною мінливістю.

Штернберг опанував м’яку неконтрастну манеру письма сфумато і дотримувався її в усіх творах олійного живопису. Наприкінці 1830-х років він переборов композиційну лаштунковість і почав будувати пейзажі за принципом плановості. Епічного відчуття в природі досяг молодий майстер в панорамних образах Києво-Печерської лаври (картина «Переправа через Дніпро під Києвом», 1837) і рівнинного степу («Вітряки в степу», 1838).

Джерело: Степовик Д.В. Українське мистецтво 1 половини 19 ст. – К.: Мистецтво, 1982 р., с. 120, 122, 175.

Автопортрет виконано олією в 1838 – 1840 рр., зберігається він у Державному музеї Т.Н.Шевченка. Репродукція автопортрету: Повесть Тараса Шевченко ‘Художник’: иллюстрации, документы. – К.: Мистецтво, 1989 г., с. 175.

Вкладені елементи

Акварель 1837 р. Зберігається в Національному мхудожньому музеї України. 	Репродукція із книги “Повесть Тараса Шевченко ‘Художник’: иллюстрации,…
Садиба Г.С.Тарновського в Качанівці.
Олія. Державний російський музей. 1838 р. 	На картине есть авторская надпись: 	«Штернберг 1838 г. 27июля.» Выполнена Штернбергом для историка…
В Качанівці у Тарновського
В.Штернберг. Портрет В.Забіли. Олівець. 1838 р. 	Джерело: Українська графіка 11 – початку 20 ст. – К.: Мистецтво, 1994 р., с. 275 (№ 547).
Портрет В.М.Забіли
1837 р. Полотно, олія. Державний музей Т.Г.Шевченка в Києві.
Альтанка в Качанівці
Штернберг В. Руїни в Качанівці. 	Джерело: Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К.: Техніка, 2000 р., с. 88. 	1. Ця…
Руїни в Качанівці
1837 рік. Полотно, Олія. 52.8:83.5 см. Державний музей Т.Г.Шевченка. 	Джерело: Крізь віки: Київ в образотворчому мистецтві 12 – 20 ст. – К.:…
Переправа через Дніпро під Києвом
Акварель. 1838 р. Державна Третьяковська галерея. 	Джерело: З української старовини. – К.: Мистецтво, 1991 р., № 223.
Малоросійський ярмарок
Олія. 1840-і роки. Науково-дослідний музей Академії мистецтв у Санктпетербурзі. 	Джерело: Повесть Тараса Шевченко ‘Художник’: иллюстрации,…
Автопортрет

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 4702

Модифіковано : 16.06.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.