Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Жемчужников Лев Михайлович

Наряду с журнальными сатирическими зарисовками большое место в графике 60-х годов занимали различные графические альбомы, тематические выпуски и отдельные оригинальные эстампы. Их тематика свидетельствует о пробудившемся интересе художников к бытовым сюжетам, к окружающей действительности, народным и национальным типам, образам русской природы. Иногда в этих изданиях встречаются иллюстрации к известным произведениям родной литературы.

Среди такого рода альбомов и тематических выпусков видное место принадлежало «Живописной Украине», издававшейся в 60-е годы в Петербурге при журнале «Основа» художником Львом Михайловичем Жемчужниковым (1828 – 1912 гг.). Этим изданием было продолжено дело, ранее начатое Т.Г.Шевченко.

Большинство эстампов, составивших «Живописную Украину», было выполнено самим Жемчужниковым – энтузиастом и пропагандистом офорта, много сделавшим для распространения этой техники среди своих современников. Из произведений самого Жемчужникова лучшими и известнейшими являются «Покинутая» и «Заштатный» (оба 1860 г.), отличающиеся остротой затронутой в них социальной тематики.

Образ «Покинутой» создан под впечатлением поэмы Т.Г.Шевченко «Катерина». Ее тема – женской доли, обманутой, социально неравной любви – была особенно актуальной в искусстве 60-х годов. Жемчужников раскрыл эту тему с большой силой и лаконизмом, наполнив образ героини лирической взволнованностью и поэтичностью, близкой эмоциональному строю поэмы Т.Г.Шевченко. Используя эффект от нажима офортной доски на бумагу, делающего блестящей ее поверхность, художник убедительно воспроизвел воздушные дали пейзажа, усилив ошушение одиночества героини.

В другом эстампе – «Заштатный» – Жемчужников также берет остро социальную тему, возможно, подсказанную литературой. Он изображает в нем оставшегося без места чиновника, вынужденного милостыней поддерживать свое существование. Фигура «Заштатного», в жалких лохмотьях, дрожащего от холода и сырости, производит жуткое, зловещее впечатление. Ее странный, беспокойный силуэт отчетливо вырисовывается на фоне петербургского пейзажа, как бы затянутого пеленой густого тумана. Художественные приемы офорта использованы здесь Жемчужниковым иначе, чем в листе «Покинутая». Не осталось и следа мягкости, изящества. Эмоциональная тема образа раскрывается в резких, напряженных контрастах темного силуэта фигуры, проработанного «сухой иглой» и легко намеченного в светлом листе дождливого пейзажа.

Джерело: История русского искусства. – М.: Искусство, 1960 г., т. 2, с. 22 – 23.

Джерело фотографії: Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К.: Обереги, 1994 р.

Л.М.Жемчужников (1828 – 1912 рр.) ще в юнацькі роки познайомився з полум’яною, сповненою гніву поезією Т.Г.Шевченка, знав про трагічну долю її автора і на все життя залишився другом і палким прихильником великого поета. Завдяки Шевченкові він щиро полюбив Україну, її трудовий народ. У своїх статтях, у власній художній практиці Жемчужников обстоював реалістичне мистецтво, виступав проти академічної умовності, відірваності мистецтва від життя. Його потяг до вивчення дійсності виявився в тому, що художник залишив Петербурзьку Академію художеств і поїхав на Україну, де прожив чотири роки. За цей час він виконав кілька творів на теми поезій Шевченка. Такі «Кобзар з поводирем на шляху» за мотивами поеми Шевченка «Катерина» (1854 р.), «Чумаки в степу», «Лірник у хаті», «Отара овець, що повертається в село» та ін. У цих творах Жемчужников виявив себе хорошим рисувальником, художником, який уміє передати душевний стан людини. Величний спокій, глибока дума на обличчі сліпого кобзаря, який співає свою пісню, сидячи над шляхом («Кобзар з поводирем на шляху»). Поруч нього маленький Івась-поводир. Відчувається, що хлопчик вже звик до своєї долі. Зустрічаючи багату карету, у якій їде його батько-пан, що кинув напризволяще його матір, кріпачку Катерину, він знімає шапку і просить милостиню. До цієї ж теми художник звертається і в картині «Лірник у хаті», дещо умовної колоритом, але з живими, характерними обличчями лірника й хлопчика.

Як і Шевченко, Жемчужников високо цінував гравюру, вважав цей вид мистецтва доступним широким колам людей. З 1856 по 1860 рік він вивчав техніку її, домігшись у цьому великих успіхів. Згодом у 70-х роках техніки гравюри у нього вчилися Крамськой, Шишкін, Васнецов, Васильєв, Трутовський, Соколов та ін. Серед гравюр Л.М.Жемчужникова кращими є такі його офорти, як «Покинута», «За штатом», «Українська дівчина», «Портрет П.А.Федотова».

Сюжет «Покинутої» (1860 р.) навіяний «Катериною» Т.Г.Шевченка. Офорт зображає дівчину, яку вигнали з рідного села. Вона стоїть боса серед поля, у відчаї закривши обличчя руками. Вся постать її – втілення страждання і горя. У листі до київського мецената І.М.Терещенка Жемчужников писав про цей твір: «Малюнок мій «Покинута» – в ескізі і в гравюрі – надзвичайно подобався Шевченкові, і він за цей малюнок назвав мене Шекспіром; страшенна похвала в устах Тараса Шевченка, який ніколи не кривив душею» [Архів Київського державного музею українського мистецтва. Листування Л.М.Жемчужникова з І.М.Терещенком. Лист від 3 січня 1891 р.].

Офорти Жемчужникова відзначаються високою технікою виконання. У одних з них («Покинута») він користується майже контурною лінією, надзвичайно виразною, в інших («За штатом», «Українська дівчина») широко застосовує світлотінь, що надає цим творам живописності.

У 1861 році, після смерті Т.Г.Шевченка, Жемчужников разом і» Соколовим, Верещагіним та іншими художниками видає серію офортів «Живописная Украйна», продовжуючи видання офортів, розпочате у свій час Т.Г.Шевченком. І хоч ці офорти поступаються перед Шевченковими насамперед щодо глибини тем, значення їх в українському образотворчому мистецтві велике. У них поетично показано життя і побут українського села, образи представників народу.

Блискуче розпочавши свою художню діяльність у період 1849 – 1862 років, Жемчужников потім майже не виступав у мистецтві. Він не створив нічого значного після такого чудового виступу в живопису й особливо в офорті.

Однією з характерних рис творчості Л.М.Жемчужникова є те, що тематику для більшості своїх живописних і графічних робіт він бере з життя України, її народу. Пристрасна пропаганда художником творчості, ідеалів Т.Г.Шевченка, сміливе наслідування художньої практики великого Кобзаря поставили Жемчужникова в ряд перших послідовників Шевченка серед російських і українських художників. Творча спадщина Жемчужникова була великим внеском у справу дальшого зміцнення культурних зв’язків між російським та українським народами.

Джерело: Нариси з історії українського мистецтва. – К.: Мистецтво, 1966 р., с. 117 – 118.

Жемчужников Лев Михайлович [2(14).11.1828 р., с.Павловка, Орловщина – 24.07(6.08).1912 р., Царське Село, тепер м.Пушкін Ленінградської обл.] – український та російський художник і гравер. Брат російських поетів Володимира, Олександра та Олексія Жемчужникових. У 1849 – 1852 рр. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв у К.Брюллова та О.Єгорова.

Йому належить ряд мистецьих творів на українську тематику. В 1852 – 1856 рр. (з перервами) жив на Україні; зібрав і опублікував чимало українських народних пісень та дум (журнал «Основа», 1861 р., № 10), казок та легенд («Записки о Южной Руси», т. 2). У с.Сокиринцях на Чернігівщині Жемчужников познайомився з кобзарем О.Вересаєм, записав від нього пісні й думи, намалював його портрет, листувався з ним.

В 1857 р. виїхав до Парижа продовжувати освіту. Там він замовив літографові А.Мульєрону портрети Т.Шевченка, М.Костомарова та інших українських письменників. В 1860 р. повернувся до Петербурга, де познайомився з Т.Шевченком, творчість якого знав давно. На теми Шевченкових творів намалював картину «Кобзар на шляху» (1854 р.), офорт «Покинута» (1860 р.), зробив портретні начерки Т.Шевченка.

У 1861 – 1862 рр. видав як додаток до журналу «Основа» альбом офортів «Живописная Украина», де вмістив і кілька портретів кобзарів та лірників. Підготував до друку Шевченків щоденник (опубліковано у журналі «Основа», 1861 – 1862 рр.) із вступом і післямовою. Надрукував в «Основі» 1861 р. статті «Кілька зауважень з приводу останньої виставки в С.-Петербурзькій Академії мистецтв» (№ 2), «Пояснення до малюнків “Живописной Украины”» (№ 4), «Полтавщина (Із записної книжки 1856 року)» (№ 10) та «Спогади про Шевченка…» (№ 3).

Твори:

Спогади про Шевченка, його смерть і похорон. – В кн.: Спогади про Шевченка. К., 1958 р.

Мои воспоминания из прошлого. – Л., 1971 г.

Література:

Бернштейн М.Д. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50-60-х років XIX ст. – К.: 1959 р.

Попова Л.І. Лев Михайлович Жемчужников. – К.: 1961 г.

В.Л.Смілянська.

Джерело: Українська літературна енциклопедія. – К.: 1990 р., т. 2, с. 198.

Див.також: Попова Л.І. Лев Михайлович Жемчужников. – К.: 1961 р.