Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Сяйво вул.

Вулицю Городоцьку з вул.Повітряною з’єднує вулиця Сяйво, названа так 1963 року. Частина вулиці від 1929-го називалася Грюнвальдська на честь Грюнвальдської битви 1410 року, від 1928 року – Міська, в часи німецької окупації – Вестрінґ ІІ, інша частина від 1930-го називалася Білогорська бічна, від 1938-го – Кулаковського на честь загиблого учасника українсько-польської війни 1918-1919 років, у 1950-1981 рр. – Кленова.

Під № 16 за радянських часів була їдальня керамічного заводу.

У будинку № 99 за Польщі була змішана загальноосвітня семирічна школа, від 1950-х містилася залізнична школа № 4 і вечірня школа робітничої молоді № 23, зараз тут середня школа № 65. Триповерхову прибудову школи звели в 1960-х.

У двоповерховій будівлі 1950-х під № 18 від 1950-х була залізнична школа № 5, зараз тут середня школа № 67.

Забудова вулиці: класицизм, польський конструктивізм 1930-х і радянський 1960-1980-х.

Між вулицями Городоцькою та Сяйво є невелика площа Фабрична, названа так 1929 року. Забудова площі: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна.

Вулицю Сяйво з вул.Городоцькою з’єднує вулиця Кузневича, названа так 1993 року на честь українського скульптора Григорія Кузневича (1871-1936). Від 1917-го вона називалася Мейська, від 1936-го – Новаковського, за часів німецької окупації – Ярослав Мудриґассе, від 1946 року – 8 Березня. У будівлі № 2 від повоєнних часів міститься 3-тя міська пожежна команда. Під № 14 за часів СРСР був дзеркальний цех. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років.

Від вулиці Сяйво до західної межі міста перпендикулярно відгалужується вулиця Рудненська, названа так 1992 року. Від 1874-го називалася Білогорська дорога, від 1916-го – Білогорська вулиця, бо простягалася до села Білогорща, від 1925 року мала назву Косцюшки, від 1944-го – знову Білогорська. Забудова вулиці: здебільшого промислова радянського періоду, також одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х років, одноповерхова садибна забудова.

Від вул. Рудненської відгалужується невелика вулиця Гайова, названа так 1934 року. Вулиця має здебільшого одноповерхову садибну забудову повоєнного та нового часу.

Паралельно до вул. Гайової пролягає вулиця Чагарникова, названа так 1946 року. Від 1871-го мала назву Загайник, від 1925-го – Лісна.

Забудова: здебільшого одноповерхова садибна довоєнного часу, нові одно- та двоповерхові будівлі.

Паралельно до вул.Рудненської йде вулиця Кондратюка, названа так 1963 року на честь українського вченого в галузі космічної техніки Юрія Кондратюка (1900-1942). Від 1926-го вона називалася Косцюшка бічна, від 1933-го – Фільварочна, від 1946-го – Дворова. Забудова вулиці: одноповерхова садибна 1960-2000-х років.

Паралельно до вул. Кондратюка пролягає вулиця Самарська, яку назвали так 1993 року, до того вона називалася Районна бічна. Забудова: одноповерхова садибна 1960-2000-х років.

Перпендикулярно від вул. Рудненської на північ пролягає вулиця Орельська, названа так 1993 року. Від 1924-го мала назву Гловацького на честь соратника Костюшка в польському повстанні 1794 року Бартоша Гловацького, від 1936-го – Воєводська, від 1945-го – Районна.

Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 28 грудня 2007 року, № 238 (308)