2011 р. Костел єзуїтів: напередодні відкриття

Уляна Депутович

16 Лис 2011

Отець Степан Сус, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла у Львові, про перевезення книг із колишнього костелу єзуїтів, цікаві знахідки та нагальні потреби церкви

Незабаром у Львові церкву Святих апостолів Петра і Павла (більш відому як костел єзуїтів) відкриють для відвідувачів. Цього чекали не лише парафіяни та духівництво міста, але й влада, військові та навіть працівники бібліотеки ім. В.Стефаника. Річ у тім, що впродовж 65 років церква виконувала роль фондосховища для більш, ніж двох мільйонів цінних видань.

Ще торік місто передало будівлю костелу у власність курії Львівської архієпархії УГКЦ для проведення богослужінь. Однак перевезти книги було нікуди. Згодом міська влада віддала Академії наук України, якій підпорядковується бібліотека, приміщення колишнього кінотеатру ім. І. Миколайчука. Своєю чергою, уряд передав Академії наук приміщення на вул. Авіаційній, 1. Це дало змогу звільнити храм від книг.

До відкриття церкви Свв. апостолів Петра і Павла залишився менш ніж місяць. Уже 6 грудня, у День Збройних сил України, в храмі обіцяють провести перше урочисте богослужіння. Однак наразі там ще триває велике переселення стелажів та книг. У нове фондосховище перевезли лише незначну їх частину. Попри це, перевезти всі книги обіцяють вже до 28 листопада.

Про те, як та під чиїм наглядом перевозять книги, про цінні знахідки та першочергові потреби храму “Пошті” розповів о. Степан Сус, настоятель храму Святих апостолів Петра і Павла.

Про перевезення книг

– З храму Свв. Петра і Павла вже почали вивозити книги. Розкажіть, будь ласка, як відбувається цей процес?

– Науковці не мали доступу до цих книг більш як півстоліття. Адже працівники бібліотеки ім. В. Стефаника розуміли, що храм не є місцем, де їх можна зберігати. Тож книги завжди готували до транспортування. Це затяжний, довгий процес, над яким працює дуже багато людей. Цим займаються члени наглядової ради храму, дирекція Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, а також представники Академії наук України. Допомагають перевозити книги військовослужбовці. Адже з 1848-го до 1946 року храм мав статус гарнізонного і зараз поверне свою місію задовольняти духовні потреби військовослужбовців і всіх львів’ян.

– Хто слідкує за тим, щоб бібліотечні фонди не постраждали під час перевезення?

– Створена комісія, яка контролює процес вивезення книг. Туди входять представники бібліотеки ім. В. Стефаника. Вони нікому не довіряють цю роботу, адже йдеться про цінні книги XVII, XVIII та XIX століть. Наше завдання – належно перевезти їх і прослідкувати, щоб жодна книга не зникла. Військовослужбовці надали техніку, транспорт та людей, які допомагають належно винести з церкви і акуратно перевезти книги.

– Прошу сказати, коли плануєте повністю звільнити храм від книг?

– Книги почали вивозити у 20-х числах жовтня. Перевозимо їх частинами, по 10-20 тис. примірників щодня. Упродовж останніх двох тижнів демонтували і перевезли на вул. Авіаційну лише стелажі, оскільки нових не було з чого зробити. Наразі ми перевезли 35% літератури. Сподіваємося, що церкву вдасться повністю звільнити до 28 листопада.

– Під час перенесення книг траплялися якісь цікаві знахідки?

– Коли ми розбирали стелажі одного з приміщень, знайшли дуже цікаву ікону, датовану XVII ст. У 1946 р. монахи заховали її у храмі. Це дуже приємна і неочікувана знахідка. Адже ми вважали, що ікона пропала безвісти, що її кудись вивезли або продали! На відкриття храму ми обов’язково виставимо її для парафіян.

– Планувалося, що першу святкову службу тут відправлять 6 грудня, у День Збройних сил України. Залишилося дуже мало часу, чи впораєтесь?

– Тут головне, щоб дозволила погода, щоб не було дощу чи снігу. А згідно з моїми особистими прогнозами, на території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей сніг буде падати лише 7 грудня (сміється). Встигнемо!

– Ви пережили дуже важкий і копіткий процес. Спершу боролися за храм, потім шукали домівку для книг, зараз перевозите їх у нове фондосховище. Що було найважче?

– Найбільш проблематичним є пошук порозуміння. Адже тут задіяно багато людей, відповідно, є чимало потреб та проблем. Усе це вимагає великих фінансових затрат. Дуже важко було шукати компроміс. Ми хотіли якнайшвидше вивезти книги, натомість бібліотека, логічно, дбала про те, щоб їх вивезли в ідеальні умови.

В певний момент цих дискусій я зрозумів, що книги – це головне. І тільки після того, як ми допоможемо бібліотеці їх прилаштувати, відкриється храм, туди прийдуть люди, будуть молитися, а ми разом з тим будемо поетапно відроджувати нашу церкву. Приємно, що всі пішли назустріч один одному. І зараз працівники бібліотеки дуже вболівають за те, щоб храм вдалося відкрити 6 грудня.

Про потреби храму

– У якому стані будівля і що потрібно насамперед зробити для того, щоб храм міг працювати?

– Першочергово необхідно поміняти електромережу, яку встановлювали ще за Австрії. Також займемось внутрішнім освітленням та опаленням храму. Як мені відомо, Львівська міська рада планує підсвітити нашу церкву.

Зараз шукаємо гроші на реставрацію, адже востаннє такі роботи тут проводилися ще в середині ХІХ століття. Потрібно близько 40 млн грн. Тільки для реставрації склепіння церкви треба більш ніж 5 млн грн! А ще наступного року плануємо перейменувати площу Яворського, що навпроти храму, на площу Свв. апостолів Петра і Павла. Для нас принципово, щоб площа перед храмом носила ім’я його покровителів.

– Як вплинула на храм роль книгосховища?

– Книги дуже допомогли у його збереженні, адже всі ми знаємо, як радянська система використовувала храми – перетворювала на склади для міндобрива. Було й таке, що в храмах відкривали лазні! Відродження та реставрація таких храмів вимагала величезних фінансових затрат. Натомість, у костелі єзуїтів зберігалися книги, які вимагали певного температурного режиму, сухості. Завдяки збереженню одного національного надбання – книг – вдалося зберегти інше – храм.

– Скажіть, будь ласка, за які гроші плануєте відновлювати будівлю?

– Насправді ми вже два роки над цим працюємо. Зараз шукаємо людей, які будуть готові підтримати справу відродження храму. Робимо це трьома шляхами. По-перше, розповсюджуємо своєрідні сувеніри зі зображенням храму. Особа, яка купує цей сувенір, отримує на пам’ять сертифікат про те, що вона є доброчинцем храму. Пізніше людина може побачити електронний варіант сертифіката на веб-сторінці нашої церкви. Сувеніри не мають фіксованої ціни, адже це пожертва від людей.

До багатьох людей ми звертаємось з листами-пропозиціями долучитися до відродження церкви. Як правило, у відповідь люди здійснюють пожертву на рахунок нашого храму в банку. Третій метод збору коштів – екскурсії. Запрошуємо туристів до костелу і розповідаємо їм про проблеми, які є в храмі. Багато людей надає церкві фінансову підтримку. Крім того, є різні компанії, які пропонують розставляти на добродійні пожертви прозорі пластикові коробки. Сьогодні такі коробки є в одній з мереж супермаркетів.

– Чи просили про фінансову допомогу в ратуші для реставрації будівлі?

– Цього року нам виділяли гроші для перекриття даху черепицею. Це близько 1 мільйона 200 тис. грн. Ремонт даху був для нас пріоритетним завданням – адже коли протікав дах, всередині храму падав дощ.

Сподіваюсь, що представники міської влади, які беруть активну участь у відродженні храму, виділять гроші з міського бюджету й наступного року. Тим паче, що зараз місто готується до Євро-2012. А наш храм є навпроти штаб-квартири керівництва УЄФА. Тому маю надію, що до проведення чемпіонату храм матиме належний вигляд.