Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Дах львівського костелу Єзуїтів реставрує “Ренесанс”

Дата: 29.10.2010

На пл. Підкови у Львові при стіні костелу Єзуїтів вибудуване дерев’яне риштування – це реставраційна фірма ПП «Ренесанс» розпочала реконструкцію дахового покриття храму.

Нагадаємо, що іще напередодні 2010 року різні управління Львівської міськради провели кілька тендерів на ремонтні роботи на загальну суму 9,7 млн грн. Зокрема, управління охорони історичного середовища вибрало ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» для консервації та реставрації балконів пам’яток архітектури м. Львова (0,4 млн грн) та ремонту даху костелу єзуїтів на вул. Театральній (1,3 млн грн), а ТзОВ «Стелла» – для реставрації фасаду пам’ятки архітектури початку ХХ ст будинків 50, 52 на вул. Генерала Чупринки (1,6 млн грн).

Управління капітального будівництва замовило за 0,4 млн грн проектні роботи ансамблю монастиря Бернардинів Державному підприємству Інститут «Укрзахідпроектреставрація» та на таку ж суму цьому ж виконавцю проектні роботи монастиря Домініканців.

За словами очільниці управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілії Онищенко-Швець, дах костелу Єзуїтів потребував негайної заміни, адже стара крівля протікала й волога руйнувала цінний стінопис. Із міського бюджету на заміну покрівлі було призначено 900 тис. грн. У самому храмі стверджують, що реставраційна фірма ПП «Ренесанс» розпочала реконструкцію дахового покриття храму у вересні.

«Це доволі важливий крок на шляху до відкриття храму Cв. Верховних Апостолів Петра і Павла, оскільки дах був в аварійному стані, протікав та результатом цього стало пошкодження у святині чимало цінних розписів. Згідно з планом роботи із реконструкції храму повинні закінчитись до кінця року. Під час реконструкції буде замінено черепицю 1950-их рр. новою, а також підсилено дерев’яні конструкції даху», – пояснює о. Степан Сус, якого Архиєпископ Львівський УГКЦ владика Ігор Возьняк призначив своїм декретом 2008 р. займатися справою передання цього храму у власність УГКЦ.

За словами о. Степана Суса історія передання цього храму УГКЦ вже тягнулась понад десятиліття. Спочатку 22 липня 1994 року представник президента у Львівській області розпорядженням №700 передав храм у користування Чину Cвятого Василія Великого з умовою, що ця культова споруда використовуватиметься під гарнізонний храм.

З огляду на те, що у керівництва Чину святого Василія Великого у тому часі були інші пріоритети та потреби, їхній протоігумен о. Василь Мендрунь у березні 1995 р. скерував лист на адресу владики Юліана (Гбура) – тодішнього протосинкела Львівської Архиєпархії з проханням взяти даний храм під юрисдикцію Львівської Архиєпархії. Владика Юліан згодився виконати це прохання і про своє рішення повідомив листовно місцеву владу.

«Однак незважаючи на різні рішення, справу із переданням храму не було доведено до кінця, бо це не було у той час пріоритетом, багато храмів передавалось і були інші завдання. З іншого боку, великою перешкодою для використання храму по призначенню стало й те, що у його стінах до цих пір знаходиться близько 2, 5 млн томів книг фондів бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. Це питання також потрібно було вирішити.

З огляду на те, що мені доводиться на сьогоднішній день виконувати функцію головного військового капелана Центру Військового Капеланства Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, а храм у певний час історії використовувався як гарнізонний, саме мені було доручено владикою Ігорем зайнятись справою святині та бодай цього разу довести все до кінця. Я багато разів спілкувався у процесі роботи із керівництвом бібліотеки ім. В. Стефаника та, зокрема, із п. Мирославом Романюком, директором бібліотеки.

Мені приємно відзначити, що у нас є порозуміння та співпраця у справі храму. На сьогодні ми спільно шукаємо шляхів, як вирішити долю книг та стараємось використати усі можливі варіанти цього. Також приємно сказати, що з боку бібліотеки, незважаючи на те, що у храмі находяться цінні книги, є усестороннє сприяння в тому, щоби наші гості, жертводавці могли завітати у храм та ознайомитись з усіма потребами.

Зі свого боку, курія Львівської Архиєпархії в особі владики Ігоря Возьняка – Архиєпископа Львівського УГКЦ дала зобов’язання у тому, що ми також докладемо усіх зусиль для збереження національного надбання, яким є книги, що знаходяться у нашому храмі та сприятимемо у пошуку та вирішенні їх долі. Надіюсь, що долю книг спільно з бібліотекою ім. В. Стефаника буде вирішено в недалекому майбутньому.

Нагадаємо, 8 липня 2010 р. депутати Львівської міської ради 55 голосами ухвалили рішення про передачу будівлі (колишнього костелу оо. Єзуїтів) на вул. Театральній, 11 у власність Львівської Архиєпархії УГКЦ. Храм передали УГКЦ для проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.

Окрім того, що храм знову зможе послужити міській громаді як осередок духовного життя, на нього покладається важлива функція задоволення духовних потреб військовослужбовців та членів їхніх родин, що несуть службу у Львові та його околицях, адже за час свого існування йому вже доводилось здійснювати функції гарнізонного храму протягом 1848-1939 рр.

Учора ввечері, 27 жовтня, під час прямого ефіру телеканалу ZIK пролунало звернення до міського голови Львова Андрія Садового від представниць католицької громади Львова про передачу колишнього костелу єзуїтів католицькій церкві.

Натомість о. Степан Сус стверджує, що у 90-их рр., коли тільки почали говорити про передачу костелу єзуїтів у власність УГКЦ як гарнізонного храму, тоді в Україні ще не було окремої структури цього монашого чину. «5 травня 2010 р. високопреосвященіший владика Ігор Возьняк – архиєпископ Львівський звернувся листовно до настоятеля Товариства Ісуса в Україні щодо подальшої долі костелу.

У відповіді керівництва Товариства Ісуса в Україні 14 травня 2010 р. сказано, що намір передати храм у власність УГКЦ позитивно схвалюється у Чині, а монахи залишаються також «відкритими і готовими до пасторального служіння в храмі Свв. Апп. Петра і Павла».

Окрім цього ми тісно співпрацюємо із ченцями Товариства Ісуса у військовому капеланстві та зрештою будемо готові спільно будувати стратегії щодо пасторального служіння у храмі Свв. Апп. Петра і Павла УГКЦ. Нині храмом опікуються капелани Центру Військового Капеланства. Віримо, що спільними зусиллями та за підтримки різних доброчинців відкриття храму може відбутися наприкінці наступного року», – сказав о.Степан Сус.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»