function ToggleBlock(What) { var Elem = document.getElementById(What); if (Elem != null) { Elem.style.display = (Elem.style.display == 'none') ? 'block' : 'none'; } return false; } // ToggleBlock
Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

Фортеця

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Аккерманська фортеця

Фортеця розташована в східній частині міста, на скелястому правому березі Дністровського лиману. На місці укріплень у 6 – 5 ст. до н.е. існувало давньогрецьке місто Тіра, що пізніше називалося Маврокастро (Чорна фортеця), Аспрокастро, Монкастро, Четатя-Алба (Біла фортеця), Аккерман (Біле місто). Фортеця являє собою складну систему з кількох різночасових ліній оборони, яка сформувалася протягом 13 – 19 ст. За описом Евлія Челебі (між 1640-1666 рр.), вона мала три ряди зовнішніх стін, три ряди валів і три брами, а також по-різному, але майстерно збудовані башти. Периметр укріплення складався з 35 башт, з’єднаних куртинами.

Перші оборонні укріплення – квадратний у плані (25:25 м) замок з чотирма наріжними круглими баштами, брамою, двома пристінними житловими корпусами та каплицею, який дістав назву цитаделі, був зведений, за Г.Логвином, за часів галицьких князів – у 2-й половині XIII – 1-й половині XIV ст. [Ну, це вже повна фантастика. – М.Жарких] На думку інших дослідників, замок збудували генуезці, які деякий час володіли містом. Оборонні мури заввишки до 15 м і завтовшки 3..5 м завершувалися зубцями-мерлонами та відкритими бойовими галереями. П’ятиярусні башти, згідно з різними функціями, які вони виконували в обороні цитаделі, мали різні розміри (діаметри – від 9 до 14 м). Башти завершувалися зубцями-мерлонами та конусоподібними дахами. Бійниці – вузькі, щілиноподібні, з великими внутрішніми камерами. Первісна брама зі звідним мостом знаходилася в західному оборонному мурі. З часом її замурували, влаштувавши натомість нову, південну браму у вигляді невеликого аркового отвору, що закривався звідним мостом. Цитадель, ймовірно, мала другу, зовнішню лінію оборонних мурів, фрагмент якої зберігся в основі північного муру, що проходить по нижньому пругу скель з боку лиману.

З 1400 р. Білгород-Дністровський увійшов до складу Молдавського князівства під назвою Четатя-Алба. У 1438 р. на південь від цитаделі почалося будівництво грандіозної оборонної системи загальною довжиною понад 2 км з 26 баштами. Ці укріплення сформували дві оборонні лінії, що охопили з півдня територію цитаделі, Верхнього міста (розташованого за принципом “окольного града”) та Нижнього міста (передмістя, пізніше названого Цивільним двором). Наприкінці XIX ст. на території цих укріплень віднайдено плити з гербом молдавських господарів та написами, що підтвердили час будівництва (1438-1454 рр.) й дали змогу встановити ім’я будівничого – майстра Федорка, котрий, на думку дослідників, походив з Галичини.

Укріплення Верхнього міста, яке призначалося для розміщення гарнізону, охоплювали з півдня замок-цитадель, в плані наближаючись до трапеції. Чотири з шести башт цієї укріпленої лінії розміщувались на східному боці, з боку поля. Передмістя (Нижнє місто) було оточене подвійним оборонним муром. Внутрішній мур завтовшки до 5 м і заввишки 6..7 м з’єднував триярусні (до 11 м заввишки) бойові й глухі башти квадратної, восьмигранної та п’ятигранної у плані форми, що розмішувалися з інтервалом близько 30 м. Зовнішній оборонний мур, тонший і нижчий, проходив паралельно, на відстані 5..8 м від першого. Його підошва сягала дна оборонного рову, ширина якого становила 15 м, а первісна глибина – 21 м. У разі потреби рів заповнювався водою з лиману.

З західного боку до Верхнього та Нижнього міста вузькою смугою, що простяглася вздовж лиману, прилягала ще одна частина фортеці – Портовий двір. У товщі його фортечних мурів знаходилися галереї, що вели до лиману, а також водогін з глиняних труб. Під однією з восьмикутних башт проходив підземний хід, що виходив нагору біля села Переможного; другий хід ішов з Верхнього міста до південної околиці. Нині підземелля засипані.

Укріплення Аккерманської фортеці є унікальними не лише в Україні, але й далеко за її межами. Роботи з реставрації фортеці ведуться з 1960 р. під керівництвом І.Шмульсона та І.Іваненко.

О.А.Пламеницька

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 192 – 193.

Вкладені елементи

Генеральний план
Генеральний план
Цитадель
Цитадель
Рів і башти
Рів і башти
Рів і башти
Рів і башти
Вигляд з лиману
Вигляд з лиману

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 533

Модифіковано : 22.09.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.