Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Білгородська фортеця, розташована в гирлі Дністровського лиману, є іншим зразком оборонних укріплень XV століття. В ній теж немає бійниць в нижньому й середньому ярусах, що вказує на тісний зв’язок архітектури фортеці з місцевими традиціями. Перші невеликі укріплення Білгорода належать, можливо, до кінця XIII – початку XIV століття; залишками їх можна вважати портал у північно-західній башті, оздоблений давньоруською «плетінкою». Згодом, коли Білгород увійшов до складу Молдавського князівства, починається будівництво нових і модернізація старих укріплень Білгорода.

Основні роботи провів у 1438 – 1454 роках майстер Федорко, певно, галичанин походженням [Кочубинский А. Лапидарные надписи XV столетия из Белгорода, что ныне Аккерман. – «Записки Одесского общества истории и древностей российских», т. XV, Одесса, 1889, стор. 528]. Спочатку він зміцнив головну частину укріплень, спорудивши, крім існуючої старої північно-західної башти, ще три великі круглі башти, які, будучи з’єднані товстими й високими стінами, утворили маленький дворик, де стояли житлові будинки і замкова каплиця. Крім того, він побудував замість старих дерев’яних укріплень нові муровані укріплення міста й передмістя, а також велику головну браму, другі великі ворота до лиману і треті, менші, що вели з передмістя в місто. В 1454 році було закінчено будівництво цієї найбільшої на Україні фортеці, яка складалася з трьох частин: цитаделі, міських і передміських укріплень з 26 баштами та мурами завдовжки понад два кілометри.

Башти Білгородської фортеці – прямокутні, квадратні, восьмикутні та круглі – мали лише зубці-мерлони та бійниці в завершенні і не мали будь-якого декору, окрім чергування в деяких вежах рядів червоної цегли з смугами сірого каменю.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 32.