Могила Феогноста (Лебедєва)

Олексій Овчаренко, Лариса Федорова, Кирило Хоменко

489.2.31.5. Поховання Феогноста (Лебедєва) 1903 (іст., мист.). В усипальні церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього, біля південної стіни.

Феогност (світське ім’я – Лебедєв Георгій Іванович; 27.01.1829, с. Прудово-Михайлівське, Бежецький пов., Тверська губ., тепер Російська Федерація – 22.01.1903, Санкт-Петербург) – церковний діяч. Народився у сім’ї священика Тверської єпархії. Навчався в духовному училищі та духовній семінарії у Твері, з 1849 – у Санкт-Петербурзькій духовній академії. На останньому курсі 14 березня 1853 прийняв чернечий постриг, 6 вересня висвячений на ієромонаха. З 31 жовтня 1853 – ректор Кирилівського духовного училища Новгородської єпархії. У 1856 – 57 – професор Санкт-Петербурзької, 1857 – 61 – інспектор Новгородської духовних семінарій. У жовтні 1858 висвячений у сан архімандрита, з 1861 – ректор Орловської, з 1864 – Кам’янець-Подільської духовних семінарій і настоятель кам’янецького Свято-Троїцького монастиря. 13 грудня 1866 призначений єпископом Балтським і вікарієм Подільської єпархії, висвячений на єпископа 19 січня 1867 у церкві св. Михаїла в будинку митрополита Києво-Печерської лаври (корпус № 2), хіротонізований 22 січня в соборі Успіння Пресвятої Богородиці митрополитом Арсенієм (Москвіним).

У 1870 – 74 – єпископ Астраханський, 1874 – 78 – єпископ Подільський. Заснував у Кам’янці-Подільському Церковно-історичний і статистичний комітет з метою збирання й опису місцевих пам’яток церковної старовини та вивчення історії краю. Залучив до його діяльності багатьох відомих учених і культурних діячів, надавав фінансову допомогу. Відновлював і засновував церковно-парафіяльні братства і попечительства, сприяв відбудові та спорудженню нових православних храмів. За нього було відкрито бл. 800 церковно-парафіяльних шкіл, зведено новий будинок духовної семінарії, поліпшено матеріальний стан усіх духовних навчальних закладів.

З 1878 – єпископ Владимирський у Владимирі на Клязьмі, з 1883 – архієпископ Владимирської єпархії. У листопаді 1879 заснував єпархіальне братство св. Олександра Невського, був його головою. Братство відіграло велику роль у місцевому церковно-громадському житті: було відкрито центральний іконно-книжковий склад з 130 відділеннями в єпархії, який забезпечував усі церковно-парафіяльні бібліотеки і священиків іконами, книжками, брошурами; засновано церковно-історичне давньосховище, школу церковного співу, дві школи іконопису, школу бджільництва з навчальною пасікою, єпархіальний притулок для хворих і старих священиків, свічковий завод, побудовано кілька гуртожитків при духовних навчальних закладах тощо. За нього відновлено старовинний собор Успіння Пресвятої Богородиці у Владимирі, реставрація якого тривала 10 років.

З 1892 – архієпископ Новгородської єпархії, в якій заснував нові церковно-парафіяльні школи, відновив собор Святої Софії, опікував братство Святої Софії. З травня 1895 – член Святійшого Синоду.

З серпня 1900 – митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит Києво-Печерської лаври. Приїхав у Київ у травні 1901. Жив у корпусі № 2. Вів аскетичне чернече життя. За владики Феогноста проведено відновлювальні роботи в соборі Успіння Пресвятої Богородиці. Начальник, опікун і почесний член Київської духовної академії, надавав матеріальну допомогу професорському складу, Богоявленському академічному братству, фундаментальній бібліотеці, на утримання нужденних студентів. Помер у Санкт-Петербурзі, куди поїхав у листопаді 1902 на засідання Святійшого Синоду.

26 січня 1903 тіло небіжчика перевезли до Києва, відспівали у храмі Святої Софії та соборі Успіння Пресвятої Богородиці в Лаврі, 28 січня поховали.

У церкві праворуч від входу, біля південної стіни, ліворуч від пам’ятника митрополиту Філофею (Успенському) встановлено надгробок владиці Феогносту. Розміри: вис. – 2,20 м, шир. постаменту – 0,87 м, шир. хреста – 0,71 м, винос від стіни – 0,20 м. Являє собою масивну стелу-постамент із сірого мармуру, на якому встановлено світло-сірий мармуровий хрест.

Три промені його мають потрійне заокруглення. На хресті – невелике скульптурне зображення розіп’ятого Христа з карбованої полірованої бронзи сучасної роботи. Окрім скульптури, на хресті накладні виливні літери «ІНЦІ» та «ІС ХС», внизу – зображення т. зв. Адамової голови. В стелу внизу вмонтовано плиту з світлішого мармуру з вирізьбленим позолоченим меморіальним написом.

Література:

Высокопреосвященный Феогност, митрополит Киевский и Галицкий. Его кончина и погребение. – К., 1903; Киевские епархиальные ведомости. – 1901. – № 11.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1362 – 1363.