Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Фриз (висота – 0,225 м).

Розписи біля лінії залому «відбиті» тягою – фризом з голівок херувимів і вкомпонованих між ними орнаментів. Лики херувимів намальовані просто, без мудрування. На північній стіні вони поетичніші й мальовничіші, ніж на південній. Немає сумніву в тому, що їх робили різні майстри артілі. Графічний прийом малюнка в них іде, безумовно, від рукописів [Пор. з мініатюрами, що не зазнали впливу гравюри – «Євангеліє», 1611l p. ЛПБ АСП 20. II]. Чіткість ліній і їх лаконізм зробили можливим дати більше, так би мовити, графічних, ніж мальованих ликів у самому верхньому регістрі стінопису. Незважаючи иа те, що вони, в основному, однотипні, в їхніх обрисах немає шаблонної одноманітності. Деякі особливо вабливі й поетичні (херувим над «Воздвижениям хреста»). Фриз, що логічно завершує стінопис й підкреслює його органічність в архітектурі, конструктивно цілком виправданий. Схожі фризи були дуже поширені в польській та українській архітектурі кінця XVI ст. [фриз Чорної кам’яниці (кінець XVI ст.) та каплиці Трьох святителів, 1578, у Львові (Thulle Сz. O kościołach lwowskich z czasów odrodzenia. Lwów, 1913, с. 9)]. Голівки херувимів, що нагадують потелицькі, можна знайти в гравюрах і в рукописах першої половини XVII ст. [«Тріодь пісна», Київ, друк. Печерської лаври (гравюра «Спас»), 1627; «Акафіст», Київ. друк. Печерської лаври («Спас»), 1625. гравюра «Дорофей, авва». «Преподобно, о отца нашеого аввы Дорофеа поучения». Київ, 1628, друк. Печерської лаври, тощо]. Зображення херувима на мініатюрі «Євангелія» з Сварнчева (друга половина XVI ст.) можна назвати найближчим [ЛМУМ, Відділ рукописів, інв. № F. 548]. Між орнаментальними мотивами, що прикрашають рукопис, та орнаментом, який розділяє херувимів у розписах, багато спільного. Орнамент фриза складається з дещо спрощеного акантового листка з «бутоном» у вигляді трилисника. Подібну форму аканту подибуємо повсюдно в рукописах і гравюрі кінця XVI – першої половини XVII ст. [Починаючи з гравюр у виданнях Івана Федорова (рамка «Апостолів», 1564. 1574 pp.) пор. Титул «Триодіона», Київ 1631, друк. Печерської лаври, де подібний орнаментальний мотив, як і в розписах, поєднано з херувимом (Титов Ф. Типография Киево-Печерской лавры. Исторический очерк (1616 – 1916), т. I, К., 1918, с. 188)]. У Потеличі такий акант введено у верхній ярус «Деісуса» на північній стіні. Голівки херувимів фриза нагадують херувимів портала іконостаса.

Аналіз композицій святодухівського стінопису дає можливість звернути увагу на специфічні риси його стилю, що обумовили своєрідність пам’ятки.