2009 р. Влада Львова із проектом готелю-бункеру викручується як вуж на пательні

Дата: 18.06.2009

Після нинішньої акції протесту небайдужих львів’ян проти спроб влади забудувати ріг вул. Вірменської-Краківської у Львові потворним готелем, що асоціюється у громади із бункером, прес-служба Львівської міськради організувала інтерв’ю головного архітектора Львова Юрія Криворучка двом столичним телеканалам, – про це сьогодні, 18 червня, повідомив кореспондент ЗІКу.

«Є містобудівне обґрунтування й історико-містобудівне обґрунтування, погоджене управлінням охорони історичного середовища, і вони погоджені Держслужбою з питань національної культурної спадщини на чолі з Кучеруком у Києві. Погоджено історико-містобудівне обґрунтування на відтворення забудови. Є два рішення виконкому. Одне рішення було 2005 р. на дозвіл на регенерацію кварталу (є такий проект регенерації з відтворенням забудови).

А 2008 р. було рішення оголосити міжнародний конкурс на цю територію для будівництва готелю. Є також рішення надати в оренду терміном на 10 років ділянку для будівництва готелю товариству «Будінвест». Був міжнародний конкурс. Він був замовний, організований управлінням архітектури департаменту містобудуванням і Спілкою архітекторів. Він розглянув сім проектів.

З тих семи проектів був вибраний найкращий проект з точки зору журі, і тому архітектору, який виграв конкурс доручено проектувати. Для цього є рішення виконкому від 22 травня про проектування першої черги готельного комплексу в умовах регенерації історичного кварталу на розі вул. Краківської-Вірменської», – сказав Юрій Криворучко.

Із сказаного випливає, що попередньо йшлося про відтворення втраченої забудови. Тепер же – про проектування цілком нового архітектурного об’єкта. Але головного архітектора Львова така підміна понять не бентежить. Він і далі в маніпуляційний спосіб накидає думку, що залучення австрійського архітектора Губерта Германна дозволить сучасному Львову залишити яскравий слід в історичних нашаруваннях архітектурних шедеврів.

«На підставі попередніх погоджень управління архітектури, управління охорони історичного середовища Львова, Держслужби з питань національної спадщини написано: погодити містобудівне обґрунтування та історико-містобудівне обґрунтування на проектування першої черги готельного комплексу (ці два обґрунтування вже отримали всі погодження) і дозволити виробничому підприємству «Будінвест» проектування першої черги готельного комплексу…

Йдеться про 3-стадійне проектування, тобто ширший набір проектів: ескізний проект, проект, робоча документація. Ескізний проект буде погоджуватися, виноситися на громадське обговорення. Сьогодні проекту нема, є тільки переможець конкурсу і є його ідея. Проекту немає, є конкурс ідей, – це трохи інші речі Я дуже задоволений конкурсом і увагою громадськості до нього, бо ми нарешті почали говорити про проблеми львівської архітектури. Але ніхто не будує, як це тут пишуть», – намагався переконати журналістів Юрій Криворучко, забувши, що міжнародний конкурс був оголошений власне на проект (інформація про це міститься у Звіті департаменту містобудування ЛМР за 2008 р.)

Позитив ситуації Юрій Криворучко бачить у тому, що є вибраний архітектор з першого ряду європейських архітекторів. «Я хочу, щоб львівська громада і «фахівці» Львова мали достатньо толерантності й терпимості працювати з ним, скористатися досягненнями і рівнем кваліфікації цього архітектора», – закликав Юрій Криворучко до співпраці із Губертом Германном, продемонструвавши одну із його книжок, де одна із репродукцій до болю нагадувала пропонований Германном «бункер» для Львова.

«Я б хотів, щоб опоненти, які говорять, що архітектор поганий, принесли якусь таку книжку про іншого архітектора, про якого можна говорити. От він збудував у Зальцбурзі в зоні ЮНЕСКО Моцартівський центр», – сказав Юрій Криворучко, так і не подаючи джерел, де про Губерта Германна містяться негативні відгуки, тому це виглядало на пересмикування фактів, бо думка про Германна як поганого архітектора насправді у львівській пресі оприлюднена не була.

«Цей архітектор приїде за два тижні, ми зробимо круглий стіл. Якщо не буде знайдено порозуміння – або він не пристане на умови, або громада не пристане на його пропозицію, – тоді будемо думати, що робити далі», – сказав Юрій Криворучко. Не виконану ж обіцянку ж виставити на офіційному сайті ЛМР інформацію про доробок цього автора, а також портфоліо членів конкурсного журі головний архітектор Львова пояснив своєю завантаженістю:

«Це потребує часу. Ми звернулися до них місяця півтора тому, архітектори заняті, Германн зараз проектує великий об’єкт у Китаї. Тому нам складно отримати цю інформацію. Члени журі не менш за нього заняті, бо це три декани архітектурних шкіл: Відня, Варшави, Львова, професор з Амстердама, Кучерук з Києва, – вони не висилають. А з другого боку, управління завалене паперами. У мене нема виконавчої служби, а 70 звернень приходить на день! 17 тисяч в рік! На кожного працівника припадає 400 звернень в рік! У Вроцлаві у головного архітектора у 5 разів більша служба, у Кракові також, я вже не кажу про Венеції та інші міста.

На питання, чи можлива реалізація цього проекту, якщо він має стати знаковим для сучасної архітектури Львова, на іншій ділянці (скажімо, біля нового євростадіону) Юрій Криворучко не відповів по суті, зауваживши тільки, що є рішення виконкому про забудову в центрі. Натомість головний архітектор наголошував на тому, що гострий кут запроектованого Германном будинку, на який нарікають львів’яни, є характерним для Львова:

«Це львівський феномен, я можу таких показати два десятки. На Генеральному плані Львова ця ділянка також має гострий кут, у плануванні середмістя також має гострий кут. Львів є такий дзьобатий! Тому це є певний феномен авторської відповіді на тему кварталу у плані, бо говорить про філософію кута. Треба не забувати, що архітектура це не є інструкція втілення Державних будівельних норм. Є певна автономія, незалежність митця, художника, архітектора.

Цей об’єкт має прикрашати Львів, тому архітектор мав задачу створити окрасу Львова. Тут потрібно знайти добрий баланс між індивідуальністю автора і між баченням громади. Коли Львів впроваджували у ЮНЕСКО, то зробили це за нашарування різночасових пластів архітектури. Ми маємо залишки готики, ренесанс, всі решта пізніших стилів. Львів має традицію архітектурних нашарувань.

Відповідальністю сьогоднішньої архітектури не є працювати в стилі готики, ренесансу чи історизму, або еклектики, – а працювати в сьогоднішньому часі. Тому що за це Львів і прийнятий в зону ЮНЕСКО. Пройде 50 років, забудуться всі ці речі, і скажуть: а що ж збудувало XXI століття? І прочитають в інтерв’ю, що ми хотіли, щоб це було в XVIII століття.

Он на пл. Міцкевича стоїть зелений «Ексімбанк» – повністю зроблена імітація під будинок, який нібито збудований у XIX ст, але це абсолютно новий будинок, я вважаю його архітектурною помилкою, демонстрацією неспроможності львівських архітекторів – збудувати сучасний будинок, який би не викликав спротив.

Перейдемо на інший бік вулиці, де японська кухня, цей будинок-хрущовка, збудований в 1960-их роках, на нього ніхто не нарікає, він абсолютно інертний, схований за деревами, стоїть поруч великого, столітньої давності будинку. Але він стоїть у зоні ЮНЕСКО і говорить про те, які були 1960-ті роки, яка проста і лапідарна архітектура. Я проти імітації.

Мені цікаво, чому журналісти не питають, для чого робиться імітація, для чого ми обманюємо наших нащадків, що ми вміємо будувати сучасне», – обурився Юрій Криворучко й закликав столичних тележурналістів зафільмувати занедбаність місця, де мав постати «Брістоль», але після обговорення, яке відхилило проект, інвестор пішов. І в цьому заклику також відчутна певна маніпуляція.

Адже дбати про збереженість будинків мають комунальні служби міста, а це вже інша опера. Ну, хіба б вони зумисне доводили своєю недбалість пам’ятки до фізичної руйнації, хоча як технологія розчищення майданчика під новітню забудову такі сценарії застосовуються свідомо у багатьох випадках…

«Якщо маєте ще якісь питання, то зробіть запити, й ми вам дамо відповідь. Ми тільки на початку шляху. Цей проект екстравагантний, він викликає запитання, і це добре. Коли людина бере участь у конкурсі, вона в певній мірі хоче своїм проектом здивувати, бути першим. Цей готель у програм. До «Євро-2012» залишилось 2 роки. Будувати треба рік щонайменше, проект повинен бути до початку наступного будівельного сезону весни 2010 року. Тому етап дискусій треба швидко пройти й знайти порозуміння», – резюмував Юрій Криворучко.

До речі, на своїй останній прес-конференції мер Львова Андрій Садовий запевнив, що готель на розі вул. Вірменської-Краківської допильновуватимуть головні архітектори міст-партнерів Львова: Ліона, Вроцлава, Кракова та Відня. «Враховуючи те, що ця ділянка знаходиться у зоні культурної спадщини ЮНЕСКО, будівництво розпочнеться тільки після того, як буде здійснено ряд перевірок українськими та іноземними комісіями, у тому числі ЮНЕСКО, і затверджено проект, фасад якого відповідатиме усім вимогам», – сказав міський голова Львова, ані словом не обмовившись про те, що виконком погодив містобудівне обґрунтування цього готелю із підземними паркінгами!

Від такого цинізму пам’яткоохоронній громадськість Львова іще довго доведеться оговтуватися. Але влада показала у цій ситуації своє справжнє обличчя. І воно виявилося таким же потворним, як і пропаговане нею «нове архітектурне обличчя Львова». Зрештою, хто б у тому сумнівався, адже діалектика вчить, що форма є невіддільною від змісту.

Джерело: «Західна інформаційна корпорація»