Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Костел кафедральний св.Марії (№ 1)

Розмір зображення: 600:800 піксел

Кафедральний собор 1360 – 1480 рр. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 48].

Кафедральний собор 1360 – 1493 рр., архіт.П.Штекер, І.Гром, А.Рабіш. Реставрація 1765 р. Верх башти 1767 р. Реставрація 19 ст. [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

Кафедральний собор з каплицею Кампіанів 1360 – 1480 рр. (пл.Рози Люксембург) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Кафедральний костел 1360 – 1480 рр. (пл.Кафедральна, 1) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

В 1476 р. краківський маляр Миколай Габершрак розмальовував та золотив статую св.Магдалини для кафедрального костелу. В тому ж році цю роботу продовжив краківський маляр (Альбертус) Войцех [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 122].

Метал у монументальній скульптурі використовували значно менше. Першим зразком меморіальної плити з металу є надгробок Миколи Гербурта у львівській катедрі, що його відлив у 1551 році в Нюренберзі Панкрат Лябенвольф. Це досить сухо виконаний барельєф з фігурою небіжчика в лицарському обладунку. [Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 149]

В 1567 р. майстер Августин, син Блажея Поручника, відновлював та малював образи для собору [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 111].

В 1771 р. італієць Тавеліо намалював для костелу образ “Вознесіння богородиці” [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 166].

Львівський маляр Йосиф Хойницький (бл.1745 – 1812 рр.) – учень і зять С.Строїнського. Він виконав образи для костелу: “Ангели і св.Станіслав”, “Св.Вацлав і Флоріян”, Св.Ян Кантий”, “Св.Станіслав Костка”, “Вікентій Кадлубек”, “Йосафат”, “Св.королевич Казимир та королева Ядвіга”, “Св.Кунігунда та Соломія”, “Святі патрони м.Львова”, “Св.Іоан Хреститель”, “Св.Ян Непомук”, “Зішестя св.духа”, Святі латинські теологи”, “Стражденна богородиця”, “Євангелісти”, “Коронування богородиці”, “Св.Єлігій”, “Св.Михаїл”, “Св.Валентин”, “Непорочне зачаття”, “Св.Іоаким і Анна”, “Св.Петро і Павло”, “Св.Себастіян”, “Св.Розалія”, “Св.Йосиф”, “Св.Варвара”, “Св.Текля” [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 173].

Дзвіниця набула висоти 65 м під час реставрації 1760 – 1778 рр. На її кутах встановлено 4 вахони, що їх вирізьбив Матвій Полейовський.

Біля головного вівтаря в 1806 р. встановлено ампіровий надгробок Катерини Оссолінської з Яблоновських роботи Г.Вітвера.

Список літератури – на сайті «».