Верхня дошка

В орнаментальних мотивах гробниці роботи цього ж майстра вже домінують стилізовані черепашки, які доповнюються картушами з химерними завитками й ламаними лініями (КПЛ, № 2759). Проте гробниця має ще багато барочних форм. Наприклад, баня, трактована в образі грушовидних верхів українських церков першої половини XVIII ст.

Та коли в цих речах спостерігається ще відгомін художніх смаків минулого, то щодо срібної оправи 1768 р. (КПЛ, № 388), виготовленої Атаназевичем, цього сказати вже не можна. Все оформлення оправи виконане майстром у новому стилі.

Своєю композицією ця оправа не відрізняється від попередніх, але трактування клейм і характер орнаментальних прикрас зовсім інші. Середник не має чітко окресленої форми, бо обрамований химерно вигнутими черепашками з завитками. Проте в цілому можна розгледіти в ньому щось подібне до круглого медальйона або сплющеного ромба. Орнаментальне обрамлення навколо середника виконане з сухих черепашок, які між собою сплетені безладно вигнутими відростками. Залишений між завитками не-заповнений простір утворює ажур, через який проглядає червоне оксамитове тло; це надає візерунку чіткішого й контрастнішого окреслення. Таку ж невиразну форму мають наріжники. Навколо чітко карбованих постатей євангелістів – орнаментальне обрамлення, виконане з стилізованих черепашок і безлічі вигнутих ліній. Наріжники між собою з’єднані черепашковою смугою, що тягнеться по краях оправи. Оксамитове тло між середником і наріжниками підкреслює контури клейм і орнаменту. В цілому оправа виконана вправно, чітко і є цінною пам’яткою, яка знаменує нові художні явища в золотарстві. (с. 137 – 138)

Чільна дошка срібної оправи євангелія, карбована. 1768 р. Майстер І. Атаназевич. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 388

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 149.