2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.4.40. Ризниця Дальніх печер, 19 – поч. 20 ст. (архіт.).

Корпус № 73. Біля крутого схилу східної частини Дальніх печер, поряд з оборонним муром, що є підпірним на цій ділянці, межує з входом у Феодосієві печери. Первісне оформлення входу в печери не відоме.

Вірогідно, тривалий час не було облаштоване наземною спорудою. За свідченням Е. Лясоти 1594, «вхід було зроблено так, як це роблять при вході в копальні». У 17 ст. тут споруджено невелику кубоподібну муровану церкву (або капличку) св. Андрія з циліндричним завершенням та хрестом. Її зображення відбито на плані Дальніх печер у «Тератургімі» (1638) Афанасія (Кальнофойського) та гравюрі Іллі до «Києво-Печерського патерика» (1655 – 68). У 18 ст. значно посилилися зсувні процеси на схилах дальньопечерного пагорба, що, вірогідно, обмежувало можливості будівництва на майданчику біля входу в печери. 1774 під час заміни старого даху над вхідними ганками виникла потреба знову відбудувати капличку біля самого входу в печери.

З поч. 19 ст. впродовж майже 40 років на території Дальніх печер проводилися комплексні інженерні протизсувні роботи. Одночасно переобладнали тодішній вхід у печери. 1809 начальник Київської інженерної команди, військовий інженер, генерал-майор І. Глухов запропонував проект цегляної башти над кам’яним входом у самі печери «замість дерев’яного горища-світлиці».У вересні того ж року майстри кам’яних справ П. Кукунін та В. Сєриков, які на цей час були вивільнені від будівництва церкви Зачаття св. Анни, спорудили каплицю у вигляді башти, з якої був прохід до сходів Феодосієвих печер. До каплиці прибудували дерев’яну галерею.

1830 – 32 кам’яних справ майстер Я. Молодов перебудував башту-каплицю. Одночасно поряд із західною частиною сходів у печери влаштовано підземну комірку для ризниці. 1844 – 45 споруджено оборонний мур нижньої території Лаври, який на цій ділянці виконував роль підпірної стіни. 1893 під керівництвом арх. В. Ніколаєва проведено чергову перебудову – замість старої збудовано нову капличку. 1905 арх. Є. Єрмаков розробив проект надбудови ризниці та капітального ремонту її підземної частини і башти. Проте, більшість цих робіт у зв’язку із зсувами, що сталися на Дальніх печерах, було відкладено. 1906 підпірну стіну укріплено, влаштовано дренаж та цегляну стіну у вхідному коридорі до печер тощо. 1910 проведено ремонт і реконструкцію каплиці, другий ярус якої знову збудовано дерев’яним. 1915 (за проектом 1905) над підземною ризницею зведено одноповерховий будинок.

Приміщення каплиці тривалий час використовувалося для переоблачення мощей, одноповерхову споруду та її підземне приміщення – для ризниці та проживання ризничого й ченців. З грудня 1929 до вересня 1941 будівля належала заповіднику. З кін. 1945 до кін. 1950-х рр. у ній розміщувалися келії (у серед. 1940-х – 1-й пол. 1950-х рр. у кімнаті пл. 40 кв. м містилася монастирська богадільня). Пізніше використовувалася заповідником. Ремонти проведено 1943 – 51, 1973 – 74, 1986 (з підсиленням фундаменту) та 1997.

Складається з одноповерхової, прямокутної у плані цегляної споруди з підземним приміщенням ризниці у південно-східній частині та двоярусної каплиці у вигляді башти на сході. Одноповерховий об’єм завершено низьким вальмовим дахом з бляшаною покрівлею.

Верхній дерев’яний ярус башти у вигляді восьмерика перекрито гранчастою шоломоподібною банею з бляшаною покрівлею, увінчано позолоченим хрестом на глухому ліхтарику. Внутрішнє планування одноповерхового об’єму дворядне: з боку головного (західного) фасаду – анфілада приміщень із входом, який займає у плані асиметричне положення, в тильному ряді – нижній ярус каплиці і коридор, що веде до сходів у печери. З півдня коридор поєднаний з перехідною галереєю, спрямованою до верхнього вхідного павільйону (корпус № 66). Перекриття пласкі, дерев’яні. На верхній ярус башти (каплиці) ведуть дерев’яні гвинтові сходи.

Споруду вирішено в цегляному стилі з елементами класицизму. Чоловий і бічні фасади будівлі 1915 відзначаються чіткими горизонтальними і вертикальними членуваннями: на периметральний гладенький цоколь спираються лопатки, що розділяють стіни на одновіконні прясла, вінцева частина фасадів складається зі спрощеного карниза і фриза, декорованого над вікнами вставками з поребрика. Лучкові перемички вікон оформлено клинчастими замковими каменями, пласкі ніші між лопатками – верхньою смужкою сухариків. Чоловий фасад розбито на дев’ять прясел, з них четверте з лівого боку займає прямокутний отвір входу з металевим фігурним піддашшям. Вісь входу підкреслюють трикутний фронтон і розташована з тилу башта. Ліворуч від входу застосовано поодинокі міжвіконні лопатки. Приміщення каплиці освітлює одне прямокутне вікно.

Нижній, круглий у плані ярус башти з одним прямокутним вікном оброблено рустом. Верхній, восьмигранний ярус з прямокутними віконними прорізами – з дерев’яних брусів, оббитих дошками.

В інтер’єрі на стінах другого ярусу частково збереглися залишки олійного розпису 1910-х рр.

Споруда зі складною будівельною історією має архітектурне оформлення, характерне для 19 – поч. 20 ст. Відіграє значну композиційну роль у формуванні ансамблю Дальніх печер.

З травня 1988 передано монастирю.

Література:

НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-78; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3459; оп. 1 заг., спр. 1260, 1291; ф. 1434, оп. 1. спр. 36, 42.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1397.