Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації.

^Дальні печери

Цвинтар

Цвинтар

Розмір зображення: 800:600 піксел

Цвинтар на Дальніх печерах

Києво-Печерський монастир з давніх часів був своєрідним некрополем.

Про стародавні лаврські поховання писав у 1886 році блюститель Дальніх печер ігумен Артемій: “Місцевість, навколо Різдвобогородицької церкви Дальніх печер, має історичне значення в тому відношенні, що вона, по приході з Афонської гори Св. засновника Лаври… отця нашого Антонія Печерського, спочатку вибрана була їм для святих його подвигів…

Згодом цей пагорб покоїв посмертні залишки і таких осіб, які по волі Божій залишаються для світу невідомими, але були сучасниками Преподобних Отців і поділяли з ними труди подвижничества. Надалі, протягом минулих століть, були також поховані багато з тих осіб, які, хоча і не належали до чернечої корпорації, але зробили значні пожертви та надали користь для святої обителі”.

З часом вільних місць для поховань на лаврській території залишалося все менше й менше. Духовне ж начальство обителі змушене було вводити нові обмеження для бажаючих знайти після скону вічний спокій на святих схилах. А після початку зведення оборонних споруд Нової Печерської фортеці питання про збереження цвинтарів на Ближніх і Дальніх печерах постало дуже гостро. Згідно планів тодішніх військових інженерів комплекс поховань на Дальніх печерах мав бути фактично перерізаний навпіл фортечним муром з бійницями, а поховання, що не вписувалися до оборонних проектів, перенесеними в інше місце. Активним захисником цвинтарів виступив митрополит Київський Філарет (Амфітеатров), який намагався переконати в цьому питанні самого імператора Миколу І. Згідно прохання митрополита Філарета фортечний мур вирішено було перенести за межі цвинтаря. Звісно, число нових поховань тут постійно скорочувалося. Єдиним виключенням були особи архієрейського сану. Віднині кожне поховання ставало можливим на підставі спеціального дозволу вищого духовного керівництва. Відповідно, право бути похованим у Лаврі ставало особливим привілеєм.

Серед похованих на цвинтарі Дальніх печер багато архімандритів Києво-Печерської лаври:

Антоній (Петрушевський) (1828-1912 рр.);

Амвросій (Булгаков) (1845-1920 рр.);

Димитріан (Щербак) (1864-1921 рр.);

Іоіль (Воскобойников) (1729-1816 рр.);

Каліст (Стефанов) (1724-1792 рр.);

Микола (Дробязгін) (1847-1922 рр.);

архієпископ Астраханський та Ставропольський Варлаам (Леницький) (кін. ХVІІ ст.-1741 р.);

соборний лаврський духівник ієромонах Феодосій (1742-1825 рр.).

Також чимало поховань відомих воєначальників. До наших днів збереглися могили учасників Вітчизняної війни 1812 року:

генералів від інфантерії: П.С.Кайсарова (1783-1844 рр.), ад’ютанта М.І.Кутузова,

і П.І.Красовський (1781-1843 рр.);

генерал-фельдмаршала Ф.В.Остен-Сакена (1750-1837 рр.);

російського державного діяча та дипломата, адмірала Є.В.Путятіна (1803-1883 рр.);

київського коменданта, генерал-лейтенанта Й.Й.Мусницького (1800-1866 рр.), учасника русько-турецької війни 1828-1829 рр.;

братів генералів Степана (1834-1899 рр.) і Миколи (1824-1877 рр.) Леонових, що приймали участь у визвольній війні Болгарії від турецької експансії 1877-1878 рр.

На цвинтарі знайшла вічний спокій Софія Аксакова (1823-1885 рр.) – дочка відомого російського письменника С.Г.Аксакова. За переказом, рід Аксакових походив від легендарного Шимона Африкановича, коштом якого був зведений у XI ст. Успенський собор у Києво-Печерському монастирі, та ін.

Імена похованих на території Києво-Печерської лаври знаменитих людей нагадують про героїчне минуле нашого народу.

Джерело:

Вкладені елементи

2008 г. Кладбище Лавры будет «как новое»
2008 г. Кладбище Лавры будет «как новое»
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Загальний вигляд з півночі
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Загальний вигляд з північного заходу
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Західна частина. Вигляд з півдня
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Центральна частина. Вигляд з півдня
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Східна частина. Вигляд з південного заходу
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила П.С.Кайсарова (+)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила П.П.Турчанінова (+)
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила А.І.Красовського (1781 – 1843)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила еклезіарха Димитріана (+1921)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила ієромонаха Лерона (1748 – 1823)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могили М.С.Леонова (+1877) та С.С.Леонова (+1899)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила Й.Й.Мусницького (1800 – 1866)
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила В.Ліницького (+1741)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила В.І.Бутовича (1817 – 1871)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила схіархидиякона Стефана
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
2009 р. Чотири могили (+)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила ієромонаха Інокентія (1683 – 1738)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила архімандрита Іоіла (1730 – 1817)
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила Ф.В.фон дер Остен-Сакена (1780 – 1837)
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила архімандрита Калліста (+1792)
18 вересня 2007 р. Фото М.І.Жарких.
Могила ігумена Юстина (+1790) (+)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила архімандрита Миколая (Дробязгина) (+1924)
16 квітня 2009 р. Фото М.І.Жарких.
Могила архімандрита Амвросія (1845 – 1920)

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2017 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 382

Модифіковано : 31.08.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.