Катедральна Церква св. Івана Хрестителя

Б. Білий

Катедральна Церква св. Івана Хрестителя 1785-1946, (в давньому та сьогоднішньому Костелі св.Терези ордена Кармелітів).

На протязі віків українська церква у Перемишлі так православна як й греко-католицька, ніколи не зазіхали на латинські храми. Пригадаймо, що у тому часі стояла уже дзвіниця побудована єп. Атаназієм Шептицьким, що будова нової катедри була б здійснена якби не політика австрійської влади.

Доказом, що греко-католицька Церква не хотіла чужих храмів, було зверненя перемиського греко-католицького духовенства після рішення цісаря Йосифа ІІ з дня 24 квітня 1784р. про примусове передання Костела покармелітського на українську катедру, з проханням про можливість побудови катедральної Церкви на Владичу.

Одначе це зверненя не було враховане і пере- дання церкви о.о. Кармелітів та інвентаря відбулося 28 червня 1784 р. згідно з постановами австрійської адміністрації – Губернюм.

Ліцитація площі і матеріялів на будову катедри на Владичу, відбулася 13 серпня 1784 р. Також призбирані фонди на будову цієї катедри були забрані австрійською владою.

Тому перемиський єп. М. Рилло був змушений перебрати покармелітський Костел на катедру.

Першу Службу Божу в новій катедрі (колишня вулиця Т. Шевченка тепер Кармеліцька) відправив архипресвітер перемиської капітули отець Андрій Якубинський, 5 липня 1785 році на Різдво св. Івана Хрестителя (тоді різниця поміж григоріянським а юліянським календарями була 11 днів). Почалася перебудова храму на потреби східного обряду. За часів владицтва єп. Івана Сатурніна Ступницького був здійснений великий основний ремонт катедри. Реконсекрація катедри відбулася 6 липня 1886 р. в день храмового празника св. Івана Хрестителя ( тоді різниця поміж календарями була 12 днів). У 1925 році згідно з Конкордатом Польщі з Апостольською Столицею, власність цієї святині Греко-католицькій Церкві була признана без жодних застережень, як катедра перемиського владики.

Ніхто в міжвоєнний період у вільній Польщі не заперечував, що це власність УГКЦ.

Після ліквідації нашої Церкви у 1946 р. храм перейняли Кармеліти, які згодом почали ліквіду- вати сліди східнього обряду. Здемонтували і усунули статуї при вході до катедри: св. Володимира Великого, св. Ольги, св. Василія Великого, св. Івана Золотоустого, св. Кирила і св. Методія.

Зняли іконостас, стягнули ікони та ліквідували усі українські таблиці (між іншими мармурову пропам’ятну таблицю в 100-ну роковину уродин о. Маркіяна Шашкевича). Згодом ліквідовано усі українські таблиці і написи. На бані каплиці св. Миколая була чудова позолочена митра, яку демонтовано в 70-тих роках.

Від 1957 року о. Сильвестер Крупа, а в 70-тих роках о. Митрат В. Гриник боролися за повернення цієї святині греко-католикам Перемишля, але їхні старання і клопотання були безуспішні.

Тим часом Кармеліти, під час кожного ремонту, змінювали вигляд святині, так назовні, як й у нутрі.

На початку 90-тих років почався відкритий конфлікт за цей храм. Кармеліти разом з самозванчим „комітетом оборони польського костьола” не допустили до компромісу в пропозиції спільного користування цим храмом у перехідний час. Дійшло до скандалу, коли не дозволили увійти у храм Папі Івану Павлові ІІ, під час його паломництва до Перемишля у 1991 році. Рішення Папи переказати на власність Греко-католицькій Церкві на катедру Костела поєзуїцького Найсв. Серця Ісуса 2.06.1991 р., закінчило конфлікт навкруг цього храму. Остаточно орден Кармелітів домігся переказати нашу давню історичну катедру їм на власність, затверджену апостольським престолом. У боротьбі за цю святиню кармелітам прийшли з допомогою місцеві антиукраїнські сили. Історична наша катедра остаточно була втрачена.

Почалася дальша девастація давнього вигляду катедри. Демонтовано копул і знято великий 150 кілограмовий хрест великої матерiальної вартості (50 кг чистого золота). Якби цього було мало, повішено таблиці антиукраїнського змісту. Храм цей став політичним центром боротьби з українцями Перемишля.

У 2003 році дозволено перенести тлінні останки двох наших владик єп. Максиміліяна Рилло і єп. Івана Снігурського до нового Архикатедрального Собору св. Івана Хрестителя. У 2007 році вдалось витягнути з підземелля Храму Кармелітів останній слід нашого там перебування, старинну надмогильну споруду єп. Івана Снігурського. У тому році передбачується її відновлення і приміщення у нашому сьогоднішньому Архикатедральному Соборі в бічній каплиці над місцем вічного спочинку єп. Івана Снігурського.

Джерело:

Підготував Іван Парнікоза, НІАМ «Київська фортеця».