Комплекс фортифікаційних споруд
Лисенко О.В., Тесленко І.Б
Комплекс фортифікаційних споруд VIII (?) – X ст. на горі Аю-Даг, середньовіччя. Елементи комплексу розташовані поблизу вершини гори Аю-Даг і на її найбільш доступному північно-східному схилі. Деякі з них відомі з кін. XVIII – XIX ст. [Паллас, 1781, с. 167–168; Сумароков, 1805, с. 207–208; Бларамберг, 1831; Montpereux, 1839; Ставровський, 1910, с. 770], частину відкрито в 1973 р.
у процесі робіт Південнобережного загону (кер. О.І. Домбровський) Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР [Домбровський, 1974, с. 40; Домбровський, Столбунов, Баранов, 1975, с.-122], частину – в 1998 р. роботами розвідувального загону (кер. О.В. Лисенко) Гірсько-Кримської експедиції Кримської філії Інституту археології НАНУ [Лисенко, 1999, c. 44; Лисенко, Тесленко, 2002, с. 73-74]. Вивчення об’єктів провадилось, в основному, шляхом опису, картографування та фотофіксації. Шурфування здійснювалось у 1969 р. Південнобережним загоном Відділу античної та середньовічної археології Криму Інституту археології АН УРСР [Баранов, 1972, с. 250-251; Домбровський, 1974, с. 40; Домбровський, Столбунов, Баранов, 1975, с. 113-115, 117-119].
Комплекс складається з кільцеподібного укріплення і чотирьох ліній оборони, що перепиняли підступи до нього, складених із місцевого каменю на грязі або насухо (мал. 1:1-5). Загальна площа території, захищеної стінами та крутими схилами, – близько 190 га.
«Цитадель» розташовується у верхній частині північно-західного схилу гори, на висоті близько 500-550 м над рівнем моря. В плані це складний багатокутник розміром 180х230 м. Площа – 3,25 га, довжина периметра – 693 м. Стіни в перерізу трапецієподібні (звужуються до верху), дво- або трипанцирні, завширшки 1,8 м (за [Домбровський, 1974, с. 40]) – 2-2,5 (за [Фірсов, 1990, с. 121]) – 2,2-2,8 (за [Миц, 1992, с. 147]). Цілість – 0,5 – 2,5-3 м. У південнозахідній частині периметра – отвір завширшки 2 м.
В укріпленні видно залишки розташованих уздовж кріпосних стін споруд. Їх загальна кількість за Л.В. Фірсовим – 8 [1990, с. 119, мал. 30], за П.І. Кеппеном та О.Л. Бертьє-Делагардом – не менше 13 [Кеппен, 1837, с. 169-170; Репников, 1909, с. 103, мал. 6], за О.І. Домбровським – 20 [Домбровський, 1974, с. 39, мал. 23; Домбровський та ін., 1975, с. 117]. Це, в основному, однокамерні споруди (розміром 2х3 – 2,5х4,5 м, товщина стін – 0,7-0,9 м), не «перев’язані» з муруванням внутрішнього панцира куртин.
Із зовнішньої сторони до оборонної стіни примикають монолітні «баштові» виступи. У Л.В. Фірсова зазначено 9 підмурків «башт» прямокутних окреслень, розміром у середньому 2х4 м [1990, с. 125]. О.І. Домбровський згадує 14 прямокутних і 4 напівкруглі «башти» [Домбровський та ін., 1975, с. 119]. Культурний шар усередині твердині відсутній. Основною причиною її руйнування міг бути сильний землетрус [Фірсов, 1990, c. 128-129].
Перша (нижня) оборонна стіна перебуває на висоті близько 80-175 м над рівнем моря, приблизно в 0,64-1,11 км до північного сходу від стін629 цитаделі. Довжина – не менше 0,6 км, ширина мурування – 1,5-2 м, цілість – до 1,5 м. Біля східного краю, ймовірно, розташовувалась брама.
Друга стіна – на висоті близько 230-300 м над рівнем моря, приблизно в 0,44-1,00 км до сходу – північного сходу від стін цитаделі. Загальна довжина – не менше 0,9 км, ширина мурування – 1,5-2,2 м, цілість – до 3 м. Ворітний отвір знаходився, видимо, біля східного краю стіни. В шурфах із внутрішнього боку споруди знайдено уламки покрівельної черепиці та амфор, а також кам’яні «ядра» діаметром близько 7 см.
Третю стіну виявлено на висоті близько 435-450 м над рівнем моря, приблизно в 0,5 км до сходу від стін цитаделі. Сильно зруйнована.
Четверта (західна) стіна розташовується у верхній частині крутого західного схилу гори, на висоті 500-560 м над рівнем моря, приблизно в 0,2-0,3 км до північного заходу – південного заходу від цитаделі. Довжина її не менше 400 м, ширина біля підмурку – близько 1,8 м, цілість – до 2,3 м.
За матеріалами дослідження поселень, що знаходяться всередині укріплення, комплекс попередньо датується VIII (?) – IX – X ст. Належить до провінційно-візантійської культури.
Література:
Баранов І.А. Нові середньовічні пам’ятки на горі Аю-Даг // Археологічні дослідження на Україні в 1969 р. – К. – 1972. – Вип. IV. – С. 250-253.
Бларамберг И.П. О предполагаемом местоположении Дианина храма в Тавриде // Одесский альманах. – 1831.
Домбровский О.И. Средневековые поселения и «исары» Крымского южнобережья // Феодальная Таврика – К.,1974. – С. 5–56.
Домбровский О.И., Столбунов А., Баранов И.А. Аю-Даг – «Святая» гора – Симферополь, 1975. – 135 с.
Кёппен П.И. О древностях Южного берега и гор Таврических // Крымский сборник. – СПб. – 1837. – 409 с.
Лысенко А.В. Отчет о разведках в Горном Крыму в 1998 г. – Симферополь, 1999. – Архив Крымского филиала Института археологии НАНУ. – 105 с.
Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг. // Алушта и Алуштинский регион с древних времен до наших дней. – К., 2002. – С. 59–88.
Мыц В.Л. Укрепления Таврики X–XV вв. – К., 1991. – 162 с.
Паллас П.С. Путешествие в Крым в 1793–1794 годах // ЗООИД. – 1881 – XII. – С. 167–168.
Репников Н.И. Разведки и раскопки на Южном берегу Крыма и в Байдарской долине // ИАК. – 1909. – Вып. 30. – С. 99–126.
Ставровский Я.Ф. Горный Крым и Керченский полуостров. // Россия. Полное географическое описание нашего отечества. – СПб., 1910. – Т. XIV. – С. 689–817.
Сумароков П. Досуги крымского судьи или второе путешествие в Тавриду. – СПб., 1805. – Ч. II. – С. 207–208.
Фирсов Л.В. Укрепление на горе Аю-Даг в Крыму (Биюк-Кастель). Отчет. – Москва, 1965. – Архив ИА АН СССР – С. 1–60.
Фирсов Л.В. Исары. Очерки истории средневековых крепостей Южного берега Крыма. – Новосибирск,1990. – 471 c.
Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 628 – 630.