Монастир

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Монастир (свт. апостолів Петра і Павла) коло північно-східного підніжжя Аю-Дагу, середньовіччя. Об’єкт знаходиться на південній окраїні смт Партеніт, у нижній частині північно-східного схилу Аю-Дагу, на висоті близько 40 м над рівнем моря, приблизно в 0,57 км від берега моря (мал. 1:38).

Пам’ятник виявлений у 1869 р. під час прокладання дороги, коли були виявлені (керуючим маєтком Партеніт п. Кіліусом) руїни великої базиліки.

Перші розкопки будівлі були здійснені в 1870 р. Г. Карауловим [Караулов, 1871]. В 1871 р. її дослідження проводилося художником кремлівської Збройової палати Д.М. Струковим за участю алуштинського священика Н. Клопотовича [Клопотович, 1871]. Пізніше на виноградниках поблизу храму знайдено надгробок з епітафією настоятеля монастиря [Латишев, 1886]. У 1905 р. там же – середньовічні звислі свинцеві печатки [Панченко, 1906]. У 1907 р. розкопки базиліки розпочав член-співробітник Імператорського Археологічного Інституту М.І. Репников [Репников, 1909, с. 91-140].

У 1998-2001 рр. вивчення храму та частини прилеглої до нього території виконано Південно-Кримською археологічною експедицією (кер. С.Б. Адаксіна) Державного Ермітажу Російської Федерації спільно з Кримською філією Інституту археології НАНУ [Адаксіна та ін., 1999, с. 21-24; 2000, с. 25-30; 2001, с. 19-26].

Межі та площа монастиря не відомі. Розкопками відкрито залишки базиліки і частину житлово-господарського комплексу, розташованого на північний захід від храму. Базиліка триапсидна, тринефна, з нартексом і галереєю, що оточувала будівлю з трьох боків. Цілість її в 1907 р. – до 2,5 м, на початку XXI ст. – не більше 0,5 м. Храм орієнтований за лінією півд зах. – півн. сх. Довжина його – більше 17 м, ширина – близько 12 м. Ширина галереї – близько 1,8 м. Серед характерних особливостей храму – замкнуті об’єми пастофоріїв, глибока віма та вкорочений наос, розділений на нефи аркадами з двома проміжними опорами (чотиригранні в перерізу стовпи). Нартекс із двома зовнішніми входами і трьома дверищами, що ведуть у нефи.

До північно-західної стіни галереї прибудовано чотирикутне приміщення, що сполучалось із нею. У стіні південного нефа в оштукатуреній ніші – облицьована мармуровими плитами гробниця (розмір – 0,40-0,55х2,20 м, глибина – 0,55 м), що не містила поховань (передбачуваний кенотаф свт. Іоанна Готського). У нефах, нартексі та галереї – мозаїчна (набірна) підлога з плиток піщанику, мармуру, кераміки, кальциту різного розміру. Храм зазнав кілька перебудов, пов’язаних зі значними пошкодженнями або руйнуваннями.

Значна частина території комплексу забудована. Більшість розкопаних ділянок законсервовано грунтом. Південно-східний неф базиліки музеєфіковано (павільйон). Серед знахідок – мармурові архітектурні деталі, плита з епітафією авви Нікіти 906 р., плита з будівельним написом готського митрополита Даміана про поновлення в 1427 р. храму «першоверховних апостолів Петра і Павла», спорудженого «архієпископом міста Феодоро і всієї Готії Іоанном Сповідником», молівдовули VIII – XV ст., різноманітні будівельні матеріали та керамічні посудини (зокрема, глечики «з високими шийками»), візантійська монета херсонської карбівки часу Костянтина Багрянородного зі співправителями (до 945 р.).

На підставі епіграфічних і архітектурно-археологічних даних можна запропонувати наступну періодизацію культового комплексу. Об’ємно-планова структура первісного храму дозволяє віднести його до т.зв. «типових» базилік IX – X ст. Він загинув у пожежі приблизно в XI ст. Реконструйовано базиліку в 1427 р. (з використанням ранніх фундаментів) і знову зруйновано в 1475 р. (захоплення Криму Портою).

В XVI (?) ст. на її руїнах зводиться невелика церква.

Література:

Адаксина С.Б., Кирилко В.П., Мыц В.Л. Археологические исследования храма монастыря Святых апостолов Петра и Павла в Партените на Южном берегу Крыма // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 1999. – С. 21-29.

Адаксина С.Б., Кирилко В.П., Мыц В.Л., Смекалов С.Л. Археологические исследования Партенитской базилики в 1999 г. // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 2000. – С. 25-30.

Адаксина С.Б., Золотарев М.И., Кирилко В.П., Мыц В.Л. Работы ЮжноКрымской археологической экспедиции в 2000 г. // Отчетная археологическая сессия. Тезисы докладов. – СПб., 2001. – С. 19-26.

Караулов Г. Недавняя археологическая находка в Крыму // ЗООИД. – 1871. – Т. VII.

Клопотович Н. О раскопках Д.М. Струкова в Партените // Таврические епархиальные ведомости. – 1871. – № 23.

Латышев В.В. Новая надпись из Партенита // ЗООИД. – 1886. – Т. 13. – С. 58-65.

Панченко Б.А. Шесть моливдовулов из Партенита // ИАК. – 1906. – Вып. 18. – С. 160-164.

Репников Н.И. Партенитская базилика // ИАК. – 1909. – Вып. 32. – С. 91-140.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 634 – 635.

Також писали:

Монументальні споруди раннього середньовіччя, зокрема базилікальні храми, відомі і в інших місцях Криму. Так, залишки базиліки було розкопано в Партеніті – на південному узбережжі, біля гори Аю-Даг [Н.И.Репников. Партенитская базилика. – «Известия Археологической комиссии», вып. 32, СПб., 1909, стор. 91]. Партенітська базиліка – тринефна, триапсидна, близька за характером до мангупської і ескі-керменської. У бокових нефах, нартексі, на галереях її виявлено мозаїчні підлоги з геометричними орнаментами.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 110 – 111.