Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань.

Г

Генерала Чупринки вул.

Вулицю Бандери з з’єднує вулиця Чупринки, названа так 1996 року на честь головнокомандувача УПА, провідника ОУН Тараса Чупринки (Романа Шухевича) (1907-1950). До середини ХІХ століття мала назву Штандовська, від 1863-го – Хрестова (Кшижова), оскільки біля костелу Марії Магдалини ще до початку XX століття стояв кам’яний хрест, із 1910-го – Потоцького на честь галицького намісника графа Анджея Потоцького, якого 1908 року застрелив Мирослав Січинський, у часи німецької окупації – Зіґфрідштрассе, від 1944-го – Пушкіна на честь великого російського поета ХІХ століття.

У будинку № 4 у 1950-х був 1-й районний відділ міліції, тепер тут магазин господарських товарів. Під № 5 у 1950-х містилася 5-а міська пожежна команда, зараз – Львівська обласна організація УНА-УНСО та редакція часопису “Націоналіст”. На фасаді будівлі – пам’ятна дошка, на якій зазначено, що тут у 1995-1999 роках працював і творив український поет і революціонер Анатолій Лупиніс. На фасаді будинку № 14 – пам’ятна дошка, яка повідомляє, що тут у 1895-1902 роках мешкав Іван Франко.

У будинку № 21, де в 1960-1980-х проживав відомий колекціонер М. Островерхов, тепер міститься Товариство НТШ у Львові. Під № 23 у 1950-х був 6-й районний відділ міліції, згодом – один із корпусів медичного училища, цю віллу знесли на початку 1970-х і на її місці поставили трансформаторну будку та дошку пошани “Кращих політінформаторів Радянського району”. У будинку № 34 за часів СРСР була нотаріальна контора, нині тут дільничний пункт міліції та аптека. У будинку № 36 від повоєнних років існує перукарня, в часи Радянського Союзу тут також була їдальня “Домова кухня”, зараз – магазин “Продукти” та піцерія “Нью-Йорк Стріт”. Під № 38 від часів СРСР працює відділення Ощадбанку. У будинку № 45 за Польщі була жіноча гімназія імені королеви Ядвіги, під час війни тут обладнали військовий шпиталь, містилася лабораторія мікробіології всесвітньо відомого вченого Рудольфа Вайґля, зараз це 5-та міська клінічна лікарня, до якої в 1960-х прибудували корпус поліклініки із вулиці Левицького.

У будинку № 49 у 1950-х був гуртожиток № 2 Львівського державного університету імені Івана Франка, тепер тут факультет журналістики ЛНУ. В житловому будинку № 52 за радянських часів був Громадський науково-просвітницький клуб пізнавачів Всесвіту імені Ціолковського. У будинку № 58 за часів СРСР працював магазин “Трикотаж, панчохи”, зараз тут салон краси “Нефертіті”. Адресу № 58-а за Польщі мало будівельне підприємство й тартак Левинського, керамічна фабрика “Око” скульптора Литвинюка, фабрика мила “Мута” й редакція газети “Професійні вісті”. Деревообробне підприємство на базі тартака Левинського існувало до 1970 року, коли на його місці спорудили п’ятиповерхові житлові будинки від вулиці Жуковського. Зараз у колишніх уцілілих приміщеннях фабрики Левинського містяться Львівський обласний центр гідрометеорології, Головний диспетчерський пункт управління житлово-комунального господарства Львівського міськвиконкому, ремонтно-будівельна фірма “Зелукрбуд” і ремонт побутової техніки ТзОВ “Рита”. Цю адресу має також житловий будинок.

На місці збудованої в середині 1960-х чотириповерхової “хрущовки” під № 59 раніше була вілла “Рома” професора мистецтвознавства, члена НТШ Романа Саса-Залозецького, споруджена на початку XX століття у стилі “фольк”. У будинку № 60 за польських часів містилося архітектурне бюро Левинського, у 1950-х – ательє індпошиву одягу, нині тут комп’ютерний клуб. Під № 65 за часів СРСР був опорний пункт правопорядку, зараз – районне відділення міліції Франківського району. У будівлі № 69 за радянських часів працювала їдальня, тепер тут районний суд Франківського району та державна нотаріальна контора № 5.

У чотириповерховій офісній будівлі 1988 року під № 71 містяться інститут “Містопроект” і “Трансбанк”. У будинку № 72 за часів СРСР був дитячий садок, зараз сюди з храму святого Климентія частково перенесли служби “Укртелекому”. У п’ятиповерховому житловому будинку 1960-х під № 84 від радянських часів міститься магазин “Продукти”, відділення Ощадбанку, пошта, телефон, телеграф, від часів незалежності тут також працює кафе-бар “Сім Сорок”.

У чотириповерховій офісній будівлі кінця 1970-х за СРСР містився Радянський районний комітет Компартії України та Радянський райвиконком, зараз тут Франківська райадміністрація, прокуратура Франківського району та Львівська обласна асоціація інвалідів. На території цієї будівлі, а також на місці будівлі інституту “Містопроект” (№ 71) до 1970-х був розміщений охоронний полк МВС. Під № 94 від радянських часів – дитячий садок. У житловому будинку № 100 у 1950-х була майстерня з ремонту та пошиття одягу. Під № 101 за польських часів був жіночий монастир василіянок святої Мокрини, від 1937-го тут розпочали будівництво модерністичної церкви святого Івана Богослова, якої не завершили, а після 1945-го спотворили реконструкцією. Зараз тут бібліотека Лісотехнічного університету.

У будівлі № 103 за Польщі була гімназія та бурса Українського педагогічного товариства, за радянських часів – Лісотехнічний інститут, тепер – адміністративно-навчальний корпус Українського державного лісотехнічного університету. У дев’ятиповерховому будинку 1977 року міститься навчальний корпус № 1 Лісотехнічного університету. Під № 110 у 1950-х був гуртожиток № 2 Лісотехнічного інституту, зараз це житловий будинок. П’ятиповерховий будинок № 114-а звели 1960 року як гуртожиток Лісотехнічного інституту. Будівництво чотириповерхового житлового будинку № 121 завершено 1998-го. У чотириповерховій будівлі 1957 року під № 130 за часів СРСР був технікум радіоелектроніки, нині тут Львівський державний інститут новітніх технологій та управління. На місці п’ятиповерхового житлового будинку, спорудженого 2006 року, за часів СРСР був гуртожиток житлово-комунального технікуму. Забудова вулиці: сецесія, польський конструктивізм 1930-х, радянський 1950-1980-х, нові забудови початку ХХІ століття.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 2 листопада 2007 року, № 198 (268)

Вулицю Чупринки з вул.Гайворонського з’єднує вулиця Сімовича, названа так 1992 року на честь українського композитора та піаніста ХХ століття Романа Сімовича. Від 1936-го вона мала назву Хлоповського, в часи німецької окупації – Страдіваріґассе, з 1945-го – Панфілова на честь радянського генерала часів Другої світової війни. Забудова: дво-триповерховий конструктивізм 1930-х.

Також вул.Чупринки з вул.Гайворонського з’єднує вулиця Маковея, що отримала таку назву 1957 року на честь галицького письменника та фольклориста Осипа Маковея (1867-1925). З 1916-го називалася Гранична, з 1931-го – Підхорунжих, у часи німецької окупації – Гайднґассе, від 1946-го – Ковпака на честь радянського партизана часів Другої світової. Забудова: дво-триповерховий конструктивізм 1930-х.

Вулицю Маковея з вул.Цегельського з’єднує вулиця Воля, названа так 1935 року на честь однієї з дільниць Варшави. Від 1927-го це була Дзіслевського, в часи німецької окупації – Веберґассе. Забудова: дво-триповерховий конструктивізм 1930-х, нові забудови 2000-х.

Вулицю Княгині Ольги з вул.Цегельського з’єднує вулиця Шумського, названа так 1992 року на честь українського актора Юрія Шумського (1887-1954). Від 1936-го називалася Скшинецького, в часи німецької окупації – Пфіцнерґассе, від 1946-го – Краснодонська. Забудова: дво-триповерховий конструктивізм 1930-х.

Вулицю Чупринки з вул.Шумського з’єднує вулиця Цегельського, названа так 1992 року на честь українського громадсько-політичного діяча і публіциста, міністра ЗУНР Лонгина Цегельського (1875-1950). З 1927-го вона мала назву Левицького, від 1933-го – Совінського, в 1946-1992 рр. – Кошового на честь члена радянської підпільної організації “Молода гвардія” часів Другої світової. У чотириповерховому житловому будинку першої половини 1950-х (№ 10) за часів СРСР були магазини “Хліб” і “Молоко”, тепер тут крамниці “Продукти” та “Побутова техніка”. Забудова вулиці: здебільшого дво-триповерховий конструктивізм 1930-х.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 26 жовтня 2007 року, № 193 (263)

Вулицю Чупринки з Єфремова з’єднує вулиця Барвінок, названа так 1946 року на честь української письменниці Ганни Барвінок (Олександри Білозерської-Куліш, 1828-1911). Від 1916-го вона мала назву Під Сточком, у часи німецької окупації називалася Фріц Війцельґассе. Забудова – польський конструктивізм 1930-х, радянський 1960-1980-х, нові житлові споруди 2000-х.

Перпендикулярно до вул.Чупринки йде вулиця Перемиська, названа так 1992 року. Від 1916-го вона мала назву Болєслава Хороброго на честь польського короля (967-1025), в часи німецької окупації – Зудетенґассе, від 1950-го – Толбухіна на честь радянського маршала.

У чотириповерховому житловому будинку 1960-х № 11-б за часів СРСР був салон з обслуговування інвалідів праці.

Забудова вулиці – двоповерховий конструктивізм, особняки, конструктивізм 1960-х, нові забудови.

Вулицю Чупринки з Коновальця з’єднує також вулиця Повстанська, названа так 1993 року. Від 1913-го вона називалася Остроленцька, в часи німецької окупації – Захсенвеґ, а від 1946-го – Курська. Забудова – польський конструктивізм 1930-х і 4-5-поверховий 1950-1960-х, одноповерхова садибна забудова.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 15 червня 2007 року, № 101 (1352)

Найчастіше переглядають

Вкладені елементи

7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких. 	Слід знати, що цей будинок на початку вул. Чупринки має адресу по вул. Кольберга, 1. Це прибудова 1928 р. до…
Школа (вул. Кольберга, № 1) (+)
Фасад по вул. Чупринки. 7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких.
Житловий будинок (№ 9)
Будинок Ю.Скварчинського, збудований фірмою І.Левинського у 1906 – 1907 рр. 7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких. 	У будинку № 11-а у 1950-х був…
Житловий будинок (№ 11а) (+)
Будинок по вул.Пушкіна, № 14 пам’ятний тим, що тут в 1894 – 1902 рр. жив І.Я.Франко. Меморіальна дошка 1986 р., скульптор П.Мазур [Львов: атлас…
Житловий будинок (№ 14) (+)
7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких. 	Комплекс житловий будинків споруджено в 1938 р. за проектом Ф.Касслера. Ліворуч – вул. Чупринки, праворуч – вул.…
Житловий будинок (№ 16 – 18)
7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких. 	Ліворуч – вул. Новий Світ, праворуч – вул. Чупринки.
Житловий будинок (№ 22) (+)
7 квітня 2012 р. Фото М.І.Жарких. 	Ліворуч – вул. Чупринки, праворуч – вул. Новий Світ.
Житловий будинок (№ 24) (+)
Будинок (№ 26)
Будинок (№ 26) (+)
Будинок (№ 38)
Будинок (№ 38) (+)
Кляштор босих кармеліток (№ 70)
Кляштор босих кармеліток (№ 70) (+)
Фото з сайту galinfo.com.ua 	Вілла «Подолянка» була приватною віллою Михайла Ковальчука – відомого львівського архітектора, реставратора та…
Вілла «Подолянка» (№ 96)
Ескізний проектний рисунок архіт.Р.Грицая (вул. Чупринки, 101).
1931 р. Церква св.Іоана Богослова
Лісотехнічний інститут (№ 103)
Лісотехнічний інститут (№ 103)

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2018 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 3058

Модифіковано : 24.03.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.