Коновальця вул.

Вулицю Бандери з вул.Труша з’єднує вулиця Коновальця, названа так 1992 року на честь видатного військового й політичного діяча, голови проводу ОУН Євгена Коновальця (1891-1938).

Це засвідчує пам’ятна таблиця на початку вулиці на фасаді будинку за адресою: вул. Бандери, 55. Від 1892-го вона мала назву 29 Листопада на честь дня початку (1830 рік) польського національно-визвольного антиросійського повстання у Варшаві, 1940-го її назвали Енгельса на честь основоположника комунізму, за часів німецької окупації вулиця називалася Германенштрассе, у 1944-1992 рр. – знову Енгельса.

У будинку № 4 за польських часів була бурса імені Пірамовича й малярський заклад Браумберґера “Пластика”, від 1950-х – гуртожиток Торгово-економічного інституту, зараз тут військкомат Франківського району.

У житловому будинку № 6 у 1950-х працював дитячий будинок № 7.

Під № 12 за польських часів був “Дім емігрантів”, зараз тут гінекологічне відділення 5-ї міської клінічної лікарні.

Під № 20 та № 22 за Польщі містився санаторій Vita, крім того, у будинку № 20 був магазин м’ясних виробів “Бекон”, зараз тут пульмонологічне, нефрологічне й терапевтичне відділення 5-ї міської клінічної лікарні.

На фасаді житлового будинку № 31 – пам’ятна таблиця, яка інформує, що тут у 1908-1940 рр. мешкав український природознавець, антрополог Іван Раковський.

У житловому будинку № 37 до війни функціонувало підприємство з будівництва криниць Домініка.

На місці неіснуючого будинку, де нині дитячий майданчик, за польських часів містилося сільськогосподарське товариство “Зетпероль”.

У будинку під № 42 за часів СРСР був опорний пункт правопорядку.

У 5-поверховому житловому будинку № 50 1950-х працює продуктовий магазин “Темп” і бар.

У будинку № 51 за часів СРСР був промтоварний магазин, зараз тут фірма “Орбі”, яка виготовляє системи опалення.

У житловому будинку № 62 у 1950-х містилося ательє індпошиву одягу, нині тут магазин “Хліб”.

У будинку № 75 за часів СРСР працював овочевий магазин, зараз будинок переобладнують.

На місці 9-поверхового житлового будинку кінця 1970-х № 97 за польських часів була фабрика гіпсу “Франц Юзеф і сини”, акціонерна електротехнічна спілка “Електрон” і фабрика меблів та іграшок “Мікрокосмос”, за радянських часів тут містився овочевий магазин, нині – поштове відділення, магазин “Продукти” і крамниця косметики й побутової хімії “Веста”.

Під № 102 за Польщі була цегельня Полянкі, зараз – кафедра дизайну Українського державного лісотехнічного університету.

9-поверховий готель “Турист” під № 103 збудовано в 1970-му, за часів СРСР тут працював ресторан, а в 9-поверховому будинку 1970-х № 105 тоді містився магазин “Продукти”, зараз тут меблевий магазин “Промінь”.

У 1950-х під № 115 був дитячий туберкульозний санаторій № 2, зараз цієї адреси не існує.

Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм, вілли, 4-5-поверховий конструктивізм 1950-1960-х, нові забудови 2000-х років.

Вулицю Гіпсову з вул.Коновальця з’єднує невелика вуличка Семірадського, названа так 1910 року на честь художника ХІХ століття, автора знаменитої завіси Львівської опери “Парнас” Генрика Семірадського. У часи німецької окупації мала назву Рубенсґассе.

Забудова віллова. Вулиця не має жодної адреси. За польських часів виходила до вулиці Антоновича.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 23 листопада 2007 року, № 213 (283)

Вулицю Коновальця з вул.Антоновича з’єднує вулиця Художня, названа так 1950 року. Від 1927-го вона називалася Яна з Дуклі на честь римсько-католицького святого XV століття, за часів німецької окупації – Тірпіцґассе. У житловому будинку № 1 від часів СРСР працює хлібний магазин. 2-поверховий житловий будинок № 7 збудовано наприкінці 1950-х. Забудова вулиці: польський конструктивізм 1930-х, радянський 1950-1960-х.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 30 листопада 2007 року, № 218 (288)

Вулицю Милу з вул.Коновальця сполучає вулиця Рудницького, названа так 1993 року на честь видатного українського географа Степана Рудницького, у 1930-х роках його репресував радянський режим. Із 1913 року мала назву Ґроховська, за німецької окупації – Зюдрінґ III (Південне Кільце) та Ленауґассе, від 1944 року – Партизанська. У чотириповерховому житловому будинку першої половини 1950-х років № 39 (тильний бік будинку – на вулиці Цегельського, № 10) від СРСР працює магазин “Продторг”, за незалежності тут з’явилося кафе “Андерсен”. Забудова вулиці: конструктивізм 1930-х років і вілли.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 9 листопада 2007 року, № 203 (273)