Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Гвардійська вул.

Вулицю Вітовського з вул.Стрийською з’єднує вулиця Гвардійська, названа так 1944 року. З 1895-го вона мала назву Паркґассе, з 1901-го – Кадетська, бо вела до Школи кадетів, з 1938 року частину вулиці називали Пеовякув на честь польської патріотичної організації, яка брала участь в українсько-польській війні 1918-1919 років, 1941-го – Тельмана на честь німецького комуніста, під час німецької окупації – Бескіденштрассе.

У житловому будинку № 4 у 1950-х був ремонт взуття. На фасаді будинку № 6 – меморіальна таблиця польських часів, яка сповіщає, що тут у домі Іполита Слівінського у 1908-1914 роках зі своїм штабом перебував Юзеф Пілсудський (видатний польський політичний і військовий діяч). У будівлі № 10 за радянських часів був магазин “Продукти”, тепер тут крамниці мережі “Еколан”: “Продукти, хліб” і “Жива риба”, також тут є кафе-бар “Астероїд”. У житловому будинку № 17 до війни містилася контора архітектора Кароля Майсснера, за часів СРСР – опорний пункт правопорядку.

Шестиповерховий житловий будинок № 29-а спорудили 1957 року. Під № 32 розташований Військовий інститут “Львівської політехніки”, за Польщі це була Школа кадетів, а за радянських часів – Львівське вище військово-політичне училище ордена Червоної Зірки та ордена Червоної Зірки ЧРСР. Забудова вулиці: конструктивізм, сецесія, неороманський стиль.

Перпендикулярно до вул.Гвардійської пролягає невеличка вулиця Тимошенків, названа так 1992 року на честь братів Тимошенків: Володимира, Степана та Сергія. За проектами архітектора Сергія Тимошенка збудовано церкви в передмістях Львова. Від 1929-го вона мала назву Кадетська бічна, від 1936-го – Слівінського на честь польського діяча, соратника Пілсудського, за часів німецької окупації – Штрассе дер Жандармері, від 1946-го – Станіславського на честь російського та радянського актора й режисера. Забудовано вулицю у стилі сецесії.

Перпендикулярно до вул.Гвардійської та Бой-Желенського – тупикова вулиця Комаринця. Вона отримала свою назву 1993 року на честь українського літературознавця та громадського діяча Теофіля Комаринця (1927-1991). Від 1913-го називалася Дилєвських, у часи німецької окупації – Бахштрассе, від 1950-го – Мініна на честь російського повстанця проти поляків 1612 року. Єдину на цій вулиці адресу № 2 за польських часів мали Міські будинки сиріт, у повоєнні часи до 1950-х тут був Міський дитячий будинок № 1, відтак – середня школа № 50 із російською мовою навчання, зараз – середня школа № 50, яка має прибудову 1960-х років.

Паралельно до вул.Комаринця пролягає вулиця Остроградських, названа так 1993 року на честь козацько-старшинського та дворянського роду з Полтавщини. Від 1916-го вона мала назву Малаховського на честь президента Львова початку ХХ століття Годимира Малаховського, в часи німецької окупації – Геббельсґассе, від 1950-го – Пожарського на честь російського повстанця проти поляків 1612 року. Будинок № 1 за польських часів належав до Міських будинків сиріт, за радянських тут був Спеціальний дитячий будинок № 1, зараз – Санаторна школа-інтернат імені Антоновича. Чотириповерховий житловий будинок № 14 звели в середині 1950-х, а п’ятиповерховий під № 20 – наприкінці 1950-х. Забудовано вулицю здебільшого у стилі польського конструктивізму 1930-х.

Перпендикулярно до вул.Остроградських – вулиця Відкрита, названа так 1934 року. За часів німецької окупації вона називалася Шпісвеґ. За Польщі тягнулася аж до вулиці Стрийської. Забудова: дев’ятиповерхові гуртожитки “Львівської політехніки” 1960-х.

Паралельно до вул.Остроградських пролягає вулиця Лукаша, названа так 1993 року на честь українського письменника-перекладача Миколи Лукаша (1919-1986). Від 1934-го мала назву Видок, у часи німецької окупації – Віляндґассе, від 1945 р. – Видова, від 1966-го – Бєрєзіна на честь російського сходознавця ХІХ століття. На вулиці частково розташовано студентське містечко Національного університету “Львівська політехніка”. Будинки № 1 і № 2 – чотириповерхові гуртожитки “Політехніки”, збудовані в 1950-х. За Радянського Союзу тут була мережа прокатних пунктів, Студентський клуб і гуртожиток “Політехніки”, розташований у будинку № 4 часів конструктивізму 1930-х. У дев’ятиповерховому будинку № 5, спорудженому на початку 1970-х, – гуртожиток “Політехніки”. За СРСР тут був прокатний пункт телевізорів. Забудова вулиці: польський конструктивізм 1930-х і радянський 1960-1970-х.

Вулицю Гвардійську з вул.Лукаша з’єднує вулиця Бой-Желенського, названа так 1946 року на честь польського письменника та перекладача Тадеуша Бой-Желенського, якого 1941 року німецькі окупанти замордували поблизу. Від 1913-го вона називалася Чиста, від 1930-х – Абрагамовичів на честь нащадків львівської вірменської родини – видатних польських культурних діячів, у часи німецької окупації – Кляйстштрассе. Чотириповерховий житловий будинок № 10 звели у другій половині 1950-х. У будинку під № 20 за польських часів був 2-й дім техніків (новий), зараз тут Студентський клуб “Львівської політехніки”. У 1970-х у цьому клубі проводили одні з найпопулярніших у Львові молодіжні танці (танці “На Чистій”). Забудовано вулицю здебільшого у стилі польського конструктивізму 1930-х.

Вулицю Бой-Желенського з вул.Карпинця з’єднує вулиця О. Засядька, названа так 1993 року. Від 1913-го називалася Горішня (Щитова), від 1934-го – Скібінського, в часи німецької окупації – Дюрерштрассе, від 1946-го – Плєханова на честь російського революціонера ХІХ століття. Забудова: конструктивізм 1930-х і нова забудова початку ХХІ століття.

Вулицю Лукаша з вул.Гвардійською з’єднує вулиця Карпинця, названа так 1993 року на честь дослідника історії Галичини XVIII-XIX століть Івана Карпинця. Від 1910-го мала назву Кадетська бічна, від 1913-го – Косинерська, в часи німецької окупації – Рембрандтґассе, від 1946-го – Солдатська. Забудова: польський конструктивізм 1930-х, радянська барачна забудова 1950-х, п’ятиповерхова житлова забудова 1960-х.

Вулицю Гвардійську із вул.Засядька з’єднує вулиця Похила, названа так 1913 року. У період німецької окупації називалася Гольбейнґассе. У будинку № 3 від радянських часів працює філія Ощадбанку та відділення зв’язку. Забудова вулиці: двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, п’ятиповерховий житловий будинок 1960-х.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 2 листопада 2007 року, № 198 (268)