Поховання Кирила II
Михайло Нікітенко, Надія Нікітенко
503.1.6. Поховання Кирила II 1280 (іст.).
У західній частині південної внутрішньої галереї собору Святої Софії (тепер приділ святих Антонія і Феодосія).
Кирило II (? – 7.12.1280) – митрополит Київський і всієї Русі. Походив із Галичини. До обрання митрополитом обіймав посаду канцлера волинського та галицького князя Данила Романовича, згодом – єпископ Холмський. 1246 (за ін. даними – 1250) їздив до Константинопольського патріарха в Нікею на затвердження його в сані. Відомий як один з найвпливовіших ієрархів в історії Руської церкви, яку очолював майже 40 років. Відроджував церкву в умовах монголо-татарського поневолення Русі. Отримав від хана ярлик, який забезпечив віротерпимість щодо православної Церкви і звільнив духівництво від податків та визнав церковне майно недоторканним. Своєю «столицею» вважав Київ, хоча мав резиденцію у Володимирі на Клязьмі, де зупинявся під час подорожі єпархією.
Опікуючись справами церкви, на єдності якої тоді трималася єдність Русі, часто мандрував і подовгу жив у різних містах – Новгороді, Чернігові, Рязані. 1273 Кирило II скликав помісний собор у відремонтованому і впорядкованому під його наглядом соборі Святої Софії, на якому засуджено зловживання, що множилися серед церковних чинів. Тоді ж схвалено Кормчу книгу («Правила»), яка врегулювала тогочасні церковні відносини.
У 1270-х рр. Кирило II рукоположив у соборі Святої Софії Новгородського архієпископа Климента і Владимирського єпископа Феогноста. Помер під час подорожі у Переяславлі-Залєському, його тіло було перевезено санним шляхом у Київ. Похований за власним заповітом у соборі Святої Софії. Далекоглядна політика Кирила II дозволила посилити єдність давньоруської церковної організації на теренах роздробленої Русі і впорядкувати справи митрополії.
Поховання митрополита виявлено 1936 під час розкопок під керівництвом Т. Мовчанівського, ідентифіковано 2001 Н. Нікітенко та М. Нікітенком. Під час дослідження археологами 1936 поховання Кирила II знайдено вісім фрагментів гаптованої золотом шовкової тканини з фігурними зображеннями й кілька з рослинним орнаментом. За техніко-художніми ознаками та місцем знаходження тканин дослідники датують їх 12 – 13 ст. і вважають, що вони належали або до єпитрахилі (М. Новицька), або до пелени (Т. Кара-Васильєва). Хоча ці фрагменти були вже розрізненими і в поганому стані, однак завдяки реставрації та вивченню їх встановлено, що три фрагменти складають композицію «Оранта з двома ангелами», на п’яти – зображення святих; біля святих частково збереглися написи-імена. Нині ці унікальні давньоруські тканини зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська».
Література:
Нікітенко Н., Нікітенко М. Давньоруське митрополиче поховання в Софії Київській: спроба ідентифікації // Наук. записки Інституту укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. – Т. 9: Тематичний випуск «Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки: Джерела та результати досліджень». – К., 2002.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1505.