2010 р. У “семи няньок”…
Прес-служба Рахункової палати
Дата: 12 травня 2010 р.
Деякі будівлі, споруди та територія комплексу Києво-Печерської лаври перебувають на межі занепаду. Все може скінчитися тим, що, втративши автентичність цієї пам’ятки та цілісність її об’єктів, наша держава залишиться без національної святині. ЮНЕСКО ж виключить Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник зі свого Списку об’єктів Всесвітньої Спадщини, що вкрай погано позначиться на іміджі України у світі.
І це при тому, що, з урахуванням складних геологічних і природних умов розміщення лаври, на протизсувні, протиаварійні, а також ремонтно-реставраційні роботи з держбюджету щорічно виділяються значні кошти. Проведений Рахунковою палатою аудит їх використання показав, що безліч головних розпорядників і замовників робіт не узгоджують та не координують свої дії, користуючись неврегульованістю права власності на територію лаври, не враховують державні інтереси й не рахують державні гроші, фактично руйнуючи, а не реставруючи об’єкти Національного заповідника. Тобто, все, як у прислів’ї: де багато няньок, там дитя каліка.
Сама територія Києво-Печерської лаври фактично поділена навпіл: на Нижню лавру, яка використовується чоловічим монастирем, та Верхню лавру, що знаходиться в користуванні заповідника.
МКТ, до сфери управління якого належить заповідник, досі не спромоглося розробити Державну програму для його розвитку та збереження. Інвентаризація стану об’єктів не проведена. Розробка Генерального плану Заповідника розпочата тільки у 2009 році. Єдиного проекту проведення ремонтно-реставраційних робіт не існує. Ось і виходить, що з утриманням території – одні проблеми, а об’єкти для робіт вибираються навмання.
Більше того, об’єкти Національного заповідника, перебуваючи в його оперативному управлінні, залишаються комунальною власністю територіальної громади м. Києва! Адже Київрада відмовилась виконувати вимоги чинного законодавства, у тому числі указ Президента про передачу комплексу Києво-Печерської лаври до державної власності.
Отже, Київрада розпоряджається будівлями комплексу на свій розсуд, нехтуючи законами. Так, у 2009 році Київська міськдержадміністрація під заставу для забезпечення кредиту включила сім об’єктів Києво-Печерської лаври, які, у разі його неповернення, будуть відчужені на користь кредитора. Так «чудово» відповідає м. Київ перед ЮНЕСКО за збереження лаври. Безрезультатним виявилось навіть втручання прокуратури.
А тим часом у лаврі «гріють руки» комерційні структури. Наприклад, Українським товариством охорони пам’яток історії та культури без дозволу власника майна – Київради та органу культурної спадщини безоплатно надано в користування стороннім організаціям майже 340 кв. м площ будівлі заповідника. Це призводить до втрати надходжень як міським бюджетом, так і заповідником, а отже, держбюджетом.
Замовників робіт на території лаври кілька: за об’єктами Верхньої лаври заповідник, за об’єктами Нижньої лаври – монастир, із відтворення інтер’єру Успенського собору – комунальне підприємство КМДА.
Керівників над ними ще більше.
По-перше, зрозуміло, МКТ.
По-друге, Державна служба охорони культурної спадщини – відповідальний виконавець за бюджетною програмою та орган державного контролю й нагляду в цій сфері.
По-третє, Мінрегіонбуд – головний розпорядник переважної частини коштів держбюджету. При цьому фінансування через Мінрегіонбуд робіт на об’єктах заповідника, що належить до сфери управління МКТ, взагалі суперечить законодавству.
По-четверте, Мінфін – головний розпорядник коштів субвенції на виконання функцій столиці, що у 2007 році спрямовувалися на виконання робіт на території лаври.
По-п’яте, КМДА – розпорядник коштів субвенції та власник об’єктів заповідника.
Поточного року вказана практика продовжує мати місце. Так, з держбюджету на протизсувні заходи Мінрегіонбуду передбачені 14 млн. грн., МКТ за рахунок коштів Стабілізаційного фонду – 42 млн. грн. Крім того, на відтворення Успенського собору цього року заплановано спрямувати 77 млн. гривень.
Як наслідок, як заповідник, так і монастир без узгодження одне з одним виконують окремі фрагментарні стабілізаційні проекти, породжуючи «довгобуди» та аварійні об’єкти. Пам’ятки руйнуються швидше, ніж відновлюються. Це підтверджують майже щорічні висновки МНС про виникнення надзвичайних ситуацій.
Притому, що за три останні роки використано 87,1 млн. грн. бюджетних коштів, жоден з об’єктів, на яких виконувалися роботи монастирем, в експлуатацію не введений. З порушенням законодавства та неефективно використано 32,4 млн. гривень. А із 17 об’єктів, на яких проводив роботи заповідник, завершені лише три.
Через недостатнє фінансування МКТ за 2008-2009 роки на території лаври лише на 6,7 відсотка виконано протизсувні заходи, протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи, передбачені Програмою Євро-2012.
Тож Києво-Печерська лавра залишається за крок від непоправного, а її головні пам’ятки архітектури – церква Преображення (Спаса на Берестові) та Успенський собор – нині фактично не функціонують.