Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Археологічний сезон-2007. Розкопки Десятинної церкви у Києві

Розмову вів Іван Дивний

Дата: 02.09.2007

Інтерв’ю з Глібом Івакіним, доктором історичних наук, заступником директора Інституту археології НАН України, керівником розкопок залишків Десятинної церкви у Києві

29 серпня 2007 року. – м. Київ. – Старокиївська гора

– Глібе Юрійовичу, минулого року приблизно в цю саму пору ми говорили з членом вашої експедиції Віталієм Козюбою і йшлося про те, що якась системна підтримка розкопок була майже відсутня. А як цього сезону?

– Сьогодні, мабуть, ще простіше. Повністю на сьогодні відсутня. Декілька разів дзвонили і обіцяли гроші ще на травень, потім на серпень… Нарешті, вже 27-го числа повідомили, що наш офіційний замовник від Київської міської держадміністрації – комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» – фінансування отримав.

– 27-го серпня?

– Так, серпня. Зараз ми готуємо додаткову угоду до договору ще 2005-го року, щоб на ці кошти провести якісь роботи у вересні.

– Але ж сезон потроху підходить до завершення. Скоро можуть початися дощі і це завадить розкопкам.

– Не тільки підходить до завершення, а для великих робіт він просто вже пропав. Адже люди у нас були в липні, хоча грошей тоді ми практично не отримували, або отримували з інших якихось джерел.

– Це фахові археологи чи студенти?

– В основному робота йшла за рахунок студентів, проте були й фахові археологи, архітектори, мистецтвознавці. Зокрема, з Санкт-Петрербургу і Москви.

– Тобто, сили були порівняно невеликі?

– Відносно невеликі. Але ще гірше, що ті, хто все ж таки приїхав, дізнавшись, що грошей немає, до серпня також роз’їхалися. Лишаються тільки деякі наші штатні співробітники та ентузіасти, які розуміють значення цієї пам’ятки. Це люди з Санкт-Петербургу, Львова і, зрозуміло, кияни.

З іншого боку, в кожному негативі є свій позитив. Нас ніхто не підганяв, ніхто не заважав, тож деякі суттєві риси побудови Десятинної церкви були виявлені саме завдяки відсутності поспіху. Якщо б ми поспішали, могли їх просто пропустити. Мова йде про важливі конструктивні моменти: характер плінфової кладки, облаштування фундаменту і т. д.

– А знахідки якісь цікаві траплялися? Я чув, що вдалося відкрити невідому братську могилу захисників храму 1240-го року.

– Навряд чи можна з певністю назвати це поховання братською могилою. Тут маємо останки не захисників, а скоріше жертв тих подій. Серед знайдених кісток багато дитячих та жіночих. Ці люди дійсно загинули під час трагічної зими 1240-го року і вже згодом їхні тіла були закинуті в якусь будівлю, що стояла поруч з Десятинною церквою, і там засипані. Схоже, сталося це через кілька місяців після смерті.

– Дивовижно! Адже цю територію розкопували вже неодноразово і тим не менше трапляються такі непересічні знахідки.

– Звичайно. Хоч ми й досліджуємо зараз переважно «археологію археології» і більше встановлюємо, хто й коли розкопував Десятинну церкву та чому не наніс якийсь фрагмент на кресленик. І все ж, на наше щастя, трапляються хай невеликі, але дуже важливі ділянки, де досі не копав ніхто.

– А епіграфічні пам’ятки знаходите? Графіті, малюнки…

– Маємо написи (зокрема, грецькі) і на фрагментах фрески, і на уламках плінфи. Є також дві плінфи з прокресленими ще по сирій необпаленій глині двома літерами, які передають звук «Щ». За нашою робочою гіпотезою, таким чином позначали якусь партію плінфи.

– Тобто, технологічна позначка?

– Так.

– Глібе Юрійовичу, коли узагальнити Ваше бачення цього об’єкту, яке його археологічне майбутнє? Роботи на Десятинній церкві варто продовжувати?

– Ну, якщо ми ув’язалися в бій…

– Адже від початку ви не хотіли цих розкопок.

– Ми були проти. Так, з професійного боку нам тут надзвичайно цікаво, однак, на мою думку, було б краще дослідження цієї унікальної пам’ятки залишити на потім. Адже кожні розкопки – це певною мірою втрати. А найголовніше – ми досі не знаємо, що тут буде далі. Як завжди, у нас повна відсутність перспективи.

– То, можливо, краще було б розкопки заморозити?

– Заморозити вже не можна. Інакше вся пророблена нами робота просто пропаде. Скажімо, такий надпринциповий момент, як складення точного плану храму – всі попередні плани містять цілий ряд неточностей, які ми постійно виправляємо. А повний план споруди можна зняти лише відкривши і дослідивши всі наявні фундаменти.

– Мабуть, мене б не зрозуміли, якби я не запитав про ініціативу «відбудови» Десятинної церкви. Щось чути з цього приводу?

– Офіційно мені нічого нового не відомо. Колись казали: от науковці закінчать свої дослідження і за їх матеріалами буде прийняте рішення. Як все буде насправді – побачимо.

– А з найближчими до розкопу сусідами які у вас стосунки? Я маю на увазі новозбудовану каплицю Московського патріархату.

– В принципі конфліктів у нас поки немає. Але я їх очікую, якщо не з одного боку, то з іншого. Адже камінь було кинуто і кола по воді пішли…

– Тобто, поки археологи працюють спокійно.

– Поки, так. Але коли, скажімо, треба буде завести на розкоп трактор, то хто зна, які можуть виникнути ситуації. Адже сама ця каплиця побудована незаконно і просто не повинна існувати на заповідній території. Якщо у нас не поважають закони, то важко навіть говорити про якісь цивілізовані перспективи. Все це особливо образливо.