Капище
Ярослав Боровський
План.
1. Фундаментні рови капища.
2. Зольник.
281.3. Капище, 2-а пол. 10 ст. (археол.).
Вул. Володимирська, 3. Відкрили і дослідили П. Толочко та Я. Боровський у 1975. Культова язичницька споруда.
Являє собою фундамент прямокутної будови, витягнутої по осі північ–південь (7,0 × 1,75 м). Глибина у північній частині – 0,7–0,9 м, у південній – 0,5–0,6 м. Фундамент зроблений з великого каміння, битої широкоформатної тонкої плінфи, уламків голосників, тиньку, шиферних плит тощо. Південна й північна кінцеві частини споруди переходять у заокруглені симетричні виступи, по два з кожного боку. Ще два такі виступи відходять від східного боку. Загалом капище мало шість виступів (два великі досягали 2 м в діаметрі, менші – 1 м) у вигляді пелюсток квітки, на яких, ймовірно, стояли ідоли шести язичницьких богів. Подібні заокруглені симетричні виступи, чи пелюстки, відомі зі святилища Перуна 9 ст. під Житомиром, а також з новгородського язичницького храму Перуна 10 ст. на Перині.
Біля виступу з південного боку містився жертовник – чашоподібне заглиблення діам. 3 м, завглибшки бл. 1 м, де чергуються шари вугілля та обпаленої глини. У шарах вугілля та попелу знайдено багато кісток тварин, а також фрагменти кераміки 10 ст. У верхньому шарі виявлено залізну бойову сокиру. Жертовник утворився внаслідок тривалого горіння ритуального вогнища з періодичним вирівнюванням жертовного місця. Навколо споруди були залишки ритуальних вогнищ з перепаленими й обпаленими кістками, вугіллям і камінням (очевидно, залишки трупоспалень і жертвоприношень), заокруглені ями.
Серед інших предметів – кістяний амулет у вигляді двох сегментів місяця з отвором у верхній частині. Розкопками, проведеними на північ, схід і південь від фундаменту, виявлено різке падіння рівня материка. Очевидно, це природна стрімкість пагорба, на якому розташовувалося капище.
Спорудив капище, ймовірно, 980 князь Володимир Святославич як пантеон язичницьких богів стародавньої Русі з матеріалу зруйнованої раніше будівлі, залишки якої (уламки плінфи, шиферу, шматки тиньку з фресковим розписом і кварциту на глиняному розчині) складали його фундамент. Споруду зруйновано, можливо, 988, коли князь Володимир звелів скинути слов’янських кумирів у зв’язку із запровадженням християнства в Русі. Залишки капища законсервовано.
Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва.
Література:
Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. – К., 1982; Толочко П. П., Боровський Я. Є. Язичницьке капище в «городі» Володимира // Археологія Києва: Дослідження і матеріали. – К., 1979.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 716 – 717.