2003 р. Звід пам’яток Києва
Петро Вовченко
Розмір зображення: 665:275 піксел
297.7. Архітектурно-етнографічний комплекс «Полтавщина і Слобожанщина», 19–20 ст. (архіт.).
В центрі музейної території. Експозиція відтворює особливості народної культури і побуту Полтавської, Луганської, частково Сумської та Донецької областей. Невеликою просторовою паузою розділяється на дві підзони. Тут встановлено понад 50 будівель, які відтворюють типовий для полтавсько-слобожанських поселень характер забудови. З них пам’ятками народної архітектури є 32 будівлі, 18 – реконструкції. Через погану збереженість підземної частини дерев’яних конструкцій, з метою повноцінно представити все розмаїття народної архітектури регіону, частина пам’яток реконструйована за обмірами старих зразків, що були виявлені під час наукових експедицій.
За планувальною структурою в регіоні переважають тридільні типи житла: «хата+сіни+комора», «хата+сіни+ хатина», «хата на дві половини», «дві хати підряд», рідше зустрічаються двокамерний тип «хата+сіни» (у незаможних) та варіанти попередніх типів, ускладнені за рахунок перегородок.
Розповсюджений тип житла в регіоні – зрубний. Разом з тим на Полтавщині, переважно в бідних на ліс південних районах, будували каркасні (комбіновані) хати, стіни яких по вікна зводились на сохах (підсішках), об’єднаних вище зрубною обв’язкою. Каркасні стіни житла обмазувалися глиною і білилися. В рублених хатах часто обмазували і білили тільки приміщення власне «хати», а комору і сіни залишали у відкритому дереві (зруб чи шули).
Солом’яні покрівлі хат Полтавщини і Слобожанщини мали гладеньку поверхню без накладного гребеня і китиць, як на Наддніпрянщині. Висота стін і даху однакові.
Розвинене піддашшя покрівлі підтримувалося вишуканої форми стовпчиками з кронштейнами («кониками»), лиштви прикрашалися різьбленим геометричним орнаментом. На північному сході Полтавщини відомі «миті» хати, в яких стіни і стеля в інтер’єрі не обмазувалися і не білилися. Житло всередині прикрашалося декоративними тканинами, кахлями, полицями, в окремих випадках «миті» стіни і стеля оздоблювалися розписом.
Будівельні традиції Полтавщини мають багато спільного з традиціями Лівобережної Наддніпрянщини та лісостепової України. Тоді як Слобожанщина, значною мірою заселена вихідцями з півночі українського Полісся й близьких за культурними традиціями південних районів Росії, виробила своєрідний культурний комплекс.
Тут поширене зрубне житло, підняте на високі, обкладені торчами й засипані глиною «приспи», галереї, ощепини яких оздоблено пишним різьбленням. У хатах «миті» поперечні сволоки, житло прикрашають рушники з традиційною «квіткою», шитою тамбурним швом та ін.
Надвірні будівлі – повітки, хліви, клуні – здебільшого плетені (з обмазкою або без неї). Комори й сажі рублені.
Крім надвірних будівель, в експозиції представлені вітряки, кузня, зерносховище сільської общини (гамазей).
Архітектурна експозиція «Полтавщина» створювалася арх. В. Красенком; Слобожанщина – арх. С. Верговським, з наступною участю архітекторів П. Вовченка та Б. Лук’янчука (науковий консультант – доктор архітектури В. Самойлович). Етнографічна експозиція розроблялась Н. Зяблюк і С. Щербань.
Література:
Бломквист Е. Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов // Восточнославянский этнограф. сб. – М., 1956. – Т. 3; Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа // Украинский народ в его прошлом и настоящем. – СПб., 1916; Гудченко З. С. Музеї народної архітектури України. – К., 1981; Русов М. Поселения и постройки крестьян Полтавской губ. // Сб. Харьковского ист.-филолог. общества. – 1902. – Т. XIII; Самойлович В. П. Народна творчість в архітектурі сільського житла. – К., 1961; Стельмах Г. Ю. Етнографічне районування України кінця ХІХ – поч. ХХ ст. // Наук. записки Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. – 1958. – Т. 4; Сумцов М. Ф. Слобожане. – Х., 1918; Юрченко П. Г. Дерев’яна архітектура України. – К., 1970.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 786.