2008 р. Замкова гора

Святослав Терський

Замкова гора – гора в північній частині Львова, один із основних топографічних об’єктів, пов’язаних із заснуванням міста в княжі часи. Назва гори походила від замку, який на ній стояв. У документах XVI–XVIII ст. гора мала назву Лисої гори (Mons Calvus), або Кальварії. На думку Д. Зубрицького, перед тим вона називалася Горою Венери (Mons Venerus). І. Крип’якевич зауважив, що ця назва є літературною і, можливо, перекрученою з народної. Нижча тераса гори над церквою св. Миколая мала назву Будильниці (також вживалися назви Будельниця, Бідель). У 1830-ті яр між 3. Г. та сусідньою горою було засипано, унаслідок чого виникла гора Високий Замок.

За припущеннями львівського історика та архівіста А. Чоловського, у ХIII ст. на 3. Г. замкових укріплень ще не було, а стояла лише спостережна вежа («стовп»). Княжий дитинець (замок), на думку ученого, містився на сусідній горі. На думку А. Чоловського, замкові укріплення обіймали також нижчу терасу гори понад Старим Ринком та церквами св. Миколая, св. Онуфрія, св. Параскеви П’ятниці і Підзамчем. Підтвердження цій гіпотезі можна знайти у Б. Зиморовича, який визначав розташування княжого замку «на узгір’ї» поміж підгороддям та Високим Замком. Схему розташування найдавнішого Львова, що її запропонував А. Чоловськнй, 1924 підтримав український дослідник І. Крип’якевич.

Археологічні розкопки 1992–1997 підтвердили, що міська територія давнього Львова поширювалася від 3. Г. на захід аж до річки Полтви. Зіставлення топографії княжого Львова з топографією інших міст Галицько-Волинської держави (Крем’янця, Холма) свідчить на користь розташування княжого замку саме на 3. Г. Розташування укріплень на горах із крутими схилами убезпечувало від монгольських каменометів, які не могли обсгрілювати фортифікацій під великим кутом угору.

Остаточно з’ясувати місце розгашування найдавнішого замку не вдалося навіть завдяки археологічним дослідженням, оскільки тоді, коли їх проводили, територія 3. Г. вже знівелювалася та змінилася. Частина культурних напластувань гори з боку Підзамча була знищена під час створення парку в 1830-ті, крім цього, місцеві культурні відкладення перемішано з грунтом, привезеним сюди із котловану, який викопали 1835 для будівництва театру Скарбка на пл. Каструм.

Документи XV–XVII ст., зокрема ревізія львівського замку 1571, згадують назви інших гір, що розтягнулися на схід від 3. Г. вздовж давнього Глинянського тракту – Стрільничу, Стефанову (в районі сучасної вул. М. Лисенка), Пласку, Льва, Змієву, Кам’яну гори.

Історичне значення 3. Г. досліджували І. Вагилевич, І. Шараневич, К. Відман, К.В. Расп, С. Кунасевич, А. Петрушевич, А. Чоловський, І. Крип’якевич та ін.

Енциклопедія Львова, 2008 р., т. 2.