2007 р. Енциклопедія Львова
Андрій Козицький
Високий замок, гора – у північно-східній частині Львова, де розташований однойменний парк. У княжі часи гора називалась Будильницею, вочевидь, через те, що там була сторожова вежа. Згодом назва трансформувалась у германізоване «Бідель». Сучасна назва пов’язана з тим, що від XIV ст. тут містився замок, який належав польським королям. Одночасно з назвою В. 3. вживається назва Замкова гора. До сьогодні від замку зберігся лише невеликий уламок стіни, яка колись відділяла замкове подвір’я від невеличкого «пригородку» біля головної в’їзної брами. Імовірно, замок на В. 3. існував вже в княжі часи. Львівський хроніст Б. Зиморович датує появу першого княжого замку на цьому місці 1270. За розпорядженням короля Казимира III в XIV ст. його було перебудовано. Замок був витягнутий з заходу на схід, фундамент його південно-східної вежі схований тепер під земляним насипом кургану Люблінської унії. Невеликий двоповерховий палацик розмірами 14 на 25 м розміщувався упоперек замку, розділяючи його на велике західне та мале східне подвір’я. Дорога до замку вела із півдня через підйомний міст.
У 1430-ті німецькі жителі Львова привезли із Молдови саджанці винограду й влаштували на схилах В. 3. виноградники, які проіснували до 1648. Укріплення на В. 3. час від часу використовували як в’язницю. Під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького 14.10.1648 фортецю на В. 3. здобули підрозділи під командуванням козацького ватажка Максима Кривоноса. Під час турецької облоги 1672 гарнізон В. 3. без наказу залишив своє укріплення, але наступної ночі міські добровольці відбили фортифікації. На поч. XVIII ст. укріплення В. 3. вже втратили своє військове значення і їх не захищали. 5.09.1704, стоячи на руїнах замку, шведський король Карл XII стежив через оптичну трубу за першим невдалим штурмом міста.
Австрійці, які 1772 зайняли Львів, конфіскували територію В. 3. на користь держави. Однак уже 09.10.1786 імператор Йосиф II повернув Львову колишню власність старости, що була у Львові або на передмістях, включно із В. 3. У кін. XVIII ст. магістрат розпродував камінь із руїн фортифікацій В. 3. для будівництва нових споруд у місті. Із такого каменю зведено, наприклад, будинок на вул. Личаківській, 3. Крім цього, на горі влаштовано піщані кар’єри, внаслідок чого у вітряну погоду на місто летіли хмари піску та куряви. Імовірно, шо з огляду на це в австрійських документах Замкову гору почали називати Піщаною {Sandberg). 1797 та 1812 було підготовлено проекти засадження В. 3. деревами, але через брак коштів цих планів не реалізували. 1806 консорціум єврейських підприємців кількаразово намагався викупити Замкову гору в міста.
Територію В. 3. впорядковано в 1830-ті, ініціатором чого став губерніальний радник Леопольд Лажанський. Автором проекту був міський садівник Францишек Прохазка. Упродовж 1835–1839 засипано яр між Княжою та Замковою горами, унаслідок чого угворилася тераса, прокладено стежки для прогулянок, влаштовано нову дорогу на вершину Замкової гори. Крім цього, вирівняно схили, засипано урвища, що залишилися від колишніх каменоломень та кар’єрів, територію засаджено деревами іа кущами. 1853 тут росли дерева та кущі 45 порід. Тепер засаджена каштанами нижня тераса В. 3. тягнеться дугою від вул. Кривоноса, де міститься вхід на територію парку В. 3., аж до початку вул. Замкової.
У південно-західній частині нижньої тераси 1845 споруджено штучну печеру. На її будівництво використано дві скульптури кам’яних левів із гмерками львівських патриціїв Еразма Сикста та Яна Юліана Лоренцовича. які збереглися від вежі старої міської ратуші. Штучна печера наприкін. XIX – на поч. XX ст. мала погану славу. Її навіть називали «гротом самогубців», оскільки тут наклали на себе руки кілька юнаків. 5.05.1846 на В. 3. відкрили кав’ярню.
Після впорядкування В. 3. став відпочинковою зоною. У сер. XIX ст. В. 3. двічі (19.10.1851 та 23.06.1853) відвідував цісар Франц Йосиф I, на його честь тут відбувалися урочистості. На згадку про ці події горі надали ім’я імператора (Franz-Joseph-Berg). але назва не прижилася. На горі відбувалися й інші урочистості. На вирівняній у 1830-ті верхній терасі В. 3. 12.08.1869 розпочалося насипання кургану на честь 300-ї річниці Люблінської унії. Ініціатором був Ф. Смолька. Робота тривала до 1900. Під час цих робіт зруйновано залишки середньовічного замку, засипано середньовічну криницю та знищено напластування культурного шару. На верхній ділянці кургану, який сягає 413 метрів над рівнем моря, розташовано оглядовий майданчик. Через погане планування та низьку якість виконаних робіт 1906 частина кургану з північного боку зсунулася. Проти зведення кургану та руйнування залишків давніх укріплень на В. 3. гостро виступали відомі львів’яни, зокрема директор львівського міського будівельного управління Ю. Гохбергер.
Кам’яну скульптуру лева перенесено на В. 3. 12.08.1874. Від XVI ст. вона прикрашала пл. Ринок, а згодом зберігалася у внутрішньому подвір’ї ратуші. Польська громада міста планувала поєднати перенесення скульптури з масовою демонстрацією. Щоб не давати приводу до цього, поліція власним коштом уночі перевезла лева на В. 3.
У північно-західному куті нижньої тераси встановлено пам’ятний камінь на честь короля Яна III Собеського. 1889–1894 парк на В. 3. реконструйовано, зокрема висаджено нові породи рослин та споруджено будиночок садівника (1892).
Після Другої світової війни на верхній терасі зведено будинок телецентру, а 1957 – телевежу. 1959–1960 відбулося зміцнення схилів В. 3. за допомогою дернування та засаджування деревами й чагарниками. 1967 з південного боку влаштовано ще один оглядовий майданчик з доріжками для прогулянок і танцювальний майданчик. Встановлено пам’ятний знак на честь штурму В. 3. козаками 1648. Великий резонанс викликала ідея, яку оприлюднив мер міста Л. Буняк, щодо відбудови на вершині гори повнорозмірної копії замку. Проти таких планів виступили громадські організації та науковці міста, і вона не були реалізована.
На В. 3. кілька разів проводилися археологічні дослідження: 1955–1956 (О. Ратич), 1975–1976 (Р. Багрій) та 2005 (В. Шишак). Їх результати доволі суперечливі, оскільки проведені в цьому місці в другій пол. XIX ст. земляні роботи та зсуви грунту ускладнили роботу науковців. Зібрані на В. 3. експонати зберігаються у фондах Львівського історичного музею та Рятівної археологічної служби.
Історії та пам’яткам В. 3. присвячено історичний нарис «Високий Замок» (Wysoki zamek, 1911) А. Чоловського, путівник Б. Михайличенко «Високий Замок» (1966) та випуск «Галицької брами» (2006. № 1-2).
Енциклопедія Львова, 2007 р., т. 1.