Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Карт-бланш для вандала

Дата: 21.06.2007

Унаслідок земляних робіт, які розпочали будівельники, споруджуючи котельню для кафе “Княжий келих” [просп.Свободи, 16], що біля міського муру, віднайшли унікальний історичний пласт – цвинтар францисканських монахів ХІІІ-ХІV століть.

Найцікавіше, що роботи вели за допомогою звичайного екскаватора, частину унікальної знахідки вже знищено! Що більше, роботи були незаконними – дозвіл протерміновано. Щоправда, в управлінні охорони історичного середовища цього не помітили, та й узагалі про ці роботи дізналася лише вчора!

Як розповів “Газеті” архітектор Василь Петрик, важка будівельна техніка вчора вранці почала тут земляні роботи. Натомість, на думку фахівця, необхідними в цьому місці були археологічні розкопки, які проводять вручну (!) із фіксацією кожного культурного шару.

– Кістки зараз розкидані, оскільки тут працював ківш екскаватора, – говорить він. – Лише після досліджень стане відомо, чи це автентичний цвинтар, чи це вже перепоховання кінця ХІХ ст. Але наявність кісток свідчить: під час земляних робіт ми натрапили на культурний шар давнього Львова.

Під час алярмового брифінгу Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища, зробила обурену заяву для преси та своїм приписом зупинила роботи. Каже, мовляв, переконана: люди, які давали дозволи, мусили знати, що тут міг бути цвинтар францисканського монастиря, тож просто необхідно проводити археологічні розкопки.

Але вони не зазначили необхідності їх проведення перед початком будівництва. Позиція управління охорони історичного середовища зрозуміла: на цій ділянці не можна нічого споруджувати. Проте чи вдасться зупинити це будівництво – невідомо. Адже, за словами начальника управління, всі дозволи для здійснення будівельних робіт є.

Отже, формально все правильно. І пані Онищенко готова опустити руки перед вандалізмом. Здійнявши галас, вона при цьому не зауважила, що дозвіл на проведення тут робіт був чинним лише до 31 грудня 2006 року! Чому це вдалося помітити журналістові “Газети”, а не посадовій особі?

Однак причини, через які не можна проводити роботи, все ж таки озвучили. По-перше, за словами Л. Онищенко, це територія, внесена до Списку ЮНЕСКО. До того ж, площа знаходиться при оборонному мурі, а будівництво в такому місці просто неприпустиме! Крім того, це ще й шкільне подвір’я, тому котельня тут зовсім недоречна.

Отже, коли керуватися здоровим глуздом, то дозвіл на проведення тут будь-яких робіт не могли надати нікому. Але це, наголосимо, при здоровому глузді. А от згідно з документами, можна все. Виявляється, проблема в тому, що виконавець робіт (ним є ТзОВ “БІНП ЛТД”) має всі (!) необхідні дозволи, які видав колишній начальник управління охорони історичного середовища Андрій Левик. А оскільки дозволи є, то не можна просто скасувати ці роботи.

Натомість археолог Іван Сварник, віце-президент Товариства шанувальників Львова, в коментарі “Газеті” авторитетно заявив, що до початку проведення будь-яких будівельних робіт на території зони ЮНЕСКО слід провести археологічне обстеження.

– Це має бути зазначено у висновку, який надає управління охорони історичного середовища Львова, – каже він. – Якщо ж під час обстеження виявляється, що потрібно здійснити розкопки, тоді будівельні роботи зупиняють.

Іван Сварник не уявляє, як могла виникнути така ситуація. Зрештою, це питання належить радше до компетенції прокуратури, ніж археологів.

Та Андрій Левик, який наразі є заступником начальника управління охорони культурної спадщини ЛОДА, схоже, дотримується іншої думки. За його словами, немає жодної сенсації в тому, що будівельні роботи розпочали без жодного археологічного обстеження та нагляду. – Цей об’єкт (залишки міського муру та вежа, в якій розташовано “Княжий келих”, – “Газета”) дуже давній. Його відновлення розпочали ще задовго до моєї роботи начальником управління, і в первинних документах про відтворення та збереження міського муру однозначно мало бути передбачено археологічне обстеження, – пояснив Андрій Левик “Газеті”.

– Всі ж подальші роботи мали провадити просто під наглядом археологів, оскільки немає потреби проводити археологічне обстеження на кожному етапі робіт.

На думку пана Левика, його колега дарма обурюється, оскільки проблема не в тому, що підприємець розпочав роботи, не попередивши управління, фахівці якого й мали б провадити археологічний нагляд. Так само Надія Тарасевич, директор “БІНП ЛТД”, що є виконавцем робіт, стверджує, мовляв, вони працюють законно. – У нас є дозвіл на проведення робіт, маємо всі документи. Оскільки виявили, що тут було поховання, зупинимо роботи й чекатимемо, що скажуть археологи.

Водночас пані Тарасевич не уточнює, що дозвіл, на який вона посилається, протермінований. Проте всі інші дозволи наразі чинні. Зокрема, залишається чинним історико-містобудівне обґрунтування, що його підписав Василь Івановський, який тоді працював директором КП “Археологічно-архітектурна служба міста Львова”. Саме воно дає загальну концепцію можливості будівництва. За словами пана Івановського, він не давав повного погодження на проведення робіт. В обґрунтуванні зазначали, що рішення про можливість такого будівництва має ухвалити рада управління охорони історичного середовища, рада Державної служби з питань національної культурної спадщини. І лише після того можна починати будівництво.

– Історико-містобудівне обґрунтування не визначає, що можна будувати, воно має тільки інформаційно-рекомендаційний характер. Це лише допоміжний документ.

Але саме цей “допоміжний” документ багато чого вирішує. Ба більше, підприємство, яке очолював пан Івановський, могло не дати цього історико-містобудівного обґрунтування!

Тепер вирішують, коли саме почнуть розкопки. За словами Василя Івановського, зараз нереально виробити дозвільні документи на цей об’єкт в Інституті археології та Державній службі з питань національної культурної спадщини. Обіцяють, що розкопки таки проведуть, адже всі одностайно заявляють про дуже потужний культурний шар, якого ми не повинні втратити. Залишається питання: чому говорять лише зараз?

Мирослава Іваник, Ірина Гищук

Джерело: “