2004 р. Вітражі Львова
У 1607 році був споруджений скромний за своєю архітектурою тринавний одноабсидний костел кларисок і жіночий монастир, шо належав ордену бернардинів (цистеріанців), монастирі яких з’явилися в XII – XIII ст. у багатьох європейських країнах, у тому числі на заході України. В будівництві костелу, правдоподібно, брав участь монах-бернардинець Бернард Авелідес [Вуйцик B.C. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові… – С. 25], будівничий Бернардинського костелу у Львові. Архітектурні деталі на бароковому фасаді будівлі вказують на авторство Павла Римляна, з іменем якого пов’язана низка архітектурних пам’яток на території міста. Початково костел не був декорований кольоровими вікнами, оскільки споруда належала монахам-цистеріанцям, орден яких проповідував аскетизм, скромність в оздобі храмів – без пишноти, ліпнини, скульптури та барвистих засклень. Існуючу вітражну оздобу костел кларисок отримав у період реставраційних робіт 1938-1939 років. Орнаментальні вітражі були встановлені у віконних отворах нави споруди і збереглися до наших часів, як і фрески другої половини XVIII ст. на склепіннях костелу художника М.Строїнського.
Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 36.
Мозаїчні вітражі збереглися фрагментарно в Домініканському костелі [велика мозаїчна розета і вікно на хорах костелу, два вітражі в наві та круглий вітраж у вівтарній частині] (пл.Музейна, 1), костелі Св. Антонія (вул. Личаківська, 49; 1718 р., арх. Дж.Фонтана) [Вуйцик B.C., Липка P.M. Зустрічі зі Львовом… – С 77] та ренесансному тринавному костелі кларисок (пл.Митна, 1; 1607 р., арх. П.Римлянин) [Там само. – С. 44.]. В останньому вітражна оздоба залишилася майже неушкодженою. Ймовірно, що мозаїчні вітражі були встановлені у віконних отворах споруди в часі ґрунтовної реставрації 1938-1939 pp., виконаної за проектом архітектора Я.Лобоса. Характер і ритм рапортного рисунка, а також кольорове вирішення вітражних засклень костелу подібні до сітчастих вітражів, шо декорують вікна сходових кліток львівських кам’яниць початку століття (вул. І.Нечуя-Левицького, 11, вул. К.Рилєєва, 7 та 9, тощо). На підставі цього можемо припустити, шо збірні вікна костелу виконувалися одним із місцевих вітражних закладів. На це вказує ше одна незначна деталь – кольорова гама широкої декоративної кайми, яка оперізує кожен вітраж. Її становлять жовті й сині кольори та їх відтінки, з вкрапленнями зеленого і червоного. Такого зіставлення кольорів не зустрічаємо в заскленнях, виконаних Краківською фірмою вітражів і мозаїк С.Г.Желенського, в майстернях якої виготовлена більша частина вітражів, шо оздоблюють львівські споруди.
Джерело: Грималюк Р. Вітражі Львова кінця XIX – початку XX століття. – Льв.: 2004 р., с. 72.