Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Симигиновський Семен (сер. 18 ст.)

Симигиновський Семен (сер. 18 ст.)

Семен Симигиновський це, мабуть, один з тих київських майстрів, який найбільш свято зберігав народні традиції в золотарстві. В той час, коли в 20 – 50-х роках XVIII ст. акант буяв своїми пишними розводами на виробах майже всіх київських майстрів, Симигиновський ніби свідомо оберігав себе від акантової спокуси. Майстрові до душі були мотиви місцевої флори – груша, яблуко, ніжні польові квіти з стеблами. Для нього була близькою й зрозумілою стрічка, якою українські дівчата любили заплітати коси. Серед відомих нам виробів майстра є чудовий карбований хрест (КДІМ, № 83), точніше тільки його седес, проте й цей фрагмент переконливо свідчить про велику вправність майстра. З напису видно, що хрест зроблений у 1751 р. З таврами цього майстра відомо ще 13 речей. Це – триярусна гробниця, зроблена для Ближніх печер Київської лаври в 1756 р. (КПЛ, № 683); двоярусна гробниця 1756 р. Києво-Подольської церкви Миколи Доброго (КДІМ, № 4486); гравірований келих 1758 p., вклад до Києво-Подільської Преображенської церкви (КПЛ, № 2279); карбований келих без дати (КДІМ, № 2741); другий келих з ніжним карбованим орнаментом (КДІМ, № 5622) і вісім чарок-ковпаків з гербом у вигляді двох перехрещених пальмових гілочок з короною зверху; між гілками літери «ІЗВ» і тавро майстра (КДІМ, № 1063).

Симигиновський більшість своїх виробів не підписував, а тільки ставив на них тавро. Слід зауважити, що подібними ініціалами позначали свої вироби також майстри: С.Сурян, С.Стрельбицький, С.Синявський і С.Скрипчинський. Але стиль їх творів різний, та й форма щитків тавр не однакова. (с. 128 – 129).

СС – київський майстер, на що вказує міське тавро, яке стоїть на його виробах. З них відомі:

дарохранильниця (Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 683) 1756 p., що її він робив спільно з іншим майстром «IPR», з написом:

«Сія гробница зделана на Ближнюю пещеру преподобного Антонія в храмъ Воздвижения честнаго креста господня… 1756 года ноября 13 дня. А в сей гробнице весу 7 фуитовъ 15 лотовъ и 1 золотник»;

дарохранильниця (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 4486) з написом:

«Сия гробница сооружена Иваном Бовткомъ со женою Марією за отпущение греховъ своихъ до храму святітєля христова Николая Доброго 1756 году декабря 10 числа. А весу в ней 3 фунта и 10 золотников, а цена сей гробницы 70 рублей»;

хрест (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 83) з написом про те, що

«1751 года за благословениемъ намесніка ієромонаха Вакіфа Мазимовича за свяценника Іоана Купрієвича коштомъ Якова Савущенка і жені его Меланін и сочади их зделанъ крестъ въ местечко Броваре в церковъ святіхь верховніхь Петра і Павла»;

срібні чарки-ковпачки (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 1063, 1064 – 1067, 1070, 1077, 1084)

та два потири (Державний історичний музей УРСР у Києві, № 2141 і 5622).

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 182.