Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Іщенко Олексій (перед 1780 - 1811 рр.)

ІЩЕНКО ОЛЕКСІЙ ТИМОФІЙОВИЧ – один з найпопулярніших київських сріблярів кінця XVIII – початку XIX ст. Жив на Подолі, виконував роботи на замовлення, в основному Києво-Печерської лаври і Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Найбільш ранні його роботи припадають на 1780 р. Тоді він позолотив купол Успенського собору Києво-Печерської лаври, за що одержав 478 крб.

У 1784 р. виготовив срібні царські врата до Воздвиженської церкви.

Десь в останній чверті XVIII ст. зробив срібний потир (Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 2299), а в 1785 р. оправив міддю дошки євангелія (Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 411) і оздобив їх одинадцятьма фініфтями.

Для Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря виготовив десятипудовий мідний «убор» (оправу) на престол. У 1790 р. зробив срібну шату на ікону Варвари та панікадило, у 1791 р. – срібне «всенощне» блюдо, вагою 12 ф. 13 лотів і 2 золотники.

Він був також автором багатьох інших виробів, що не збереглися. В його майстерні працювали підмайстри і учні. Свої вироби він позначав тавром «АИ». Помер у 1811 р.

Центральний державний історичний архів УРСР у Києві, ф. 128, оп. 2 (заг.), спр. 17, 1786 p., арк. 2 – 8; там же, оп. 1 (заг.), спр. 900, 1791 р., арк. 2; там же, спр. 1054, 1798 р., арк. 1; там же, спр. 535, 1779 р., арк. 55; там же, спр. 588, 1782 p., арк. 142; там же, ф. 169, оп. 1, спр. 11, 1794 р., арк. 20; там же, спр. 21, 1791 р., арк. 2; там же, спр. 15, 1790 р., арк. 2, 3; там же, спр. 7, 1790 p., арк. 5; там же, ф. 452, оп. 1, спр. 1, 1811 р., арк. 1.

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 161 – 162.