2003 р. Волинське Полісся

Сергій Верговський

297.6.1. Волинське Полісся, 16 – поч. 20 ст. (архіт.).

Займає північну частину комплексу. Налічує вісім пам’яток, об’єднаних у три садибні експозиції. Передбачається доповнити комплекс культовою будівлею і гончарним горном.

Традиційна культура краю має спільні риси з культурою населення Побужжя, містить архаїчні форми, характерні для всіх історико-етнографічних регіонів України. Поряд з традиційним групуванням споруд садиби в блоки будівель навколо внутрішніх дворів (підварки окружні, погонні двори) тут поширені також садиби, де будівлі стоять окремо навколо двору. Житло і господарські споруди тут зі зрубними немащеними стінами, дахи на кроквах, криті соломою. Переважають видовжені клуні на двох сохах. До наших днів дійшов і прадавній тип квадратної клуні з рубленими стінами та шатровим дахом на кроквах. Розповсюджені вітряки «козлового» типу з підпертим «козлами» стовпом («королем») і водяні млини з широким колесом, що повільно оберталося течією, без греблі.

Традиції храмобудування мають дві тенденції. Переважають церкви, подібні до житла зі зрубними стінами й з дахами на кроквах, критими гонтом чи соломою, інші зі зрубними банями, що мають присадкуваті пропорції та пластичну наповненість широких барокових верхів. Зрідка трапляються храми з «королівськими» (сошними) банями.

Будівельні традиції регіону не відзначаються таким розмаїттям будівельних типів і прийомів, як Правобережне Полісся.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 779.