Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква св. Кирила

Прямих літописних відомостей про будівництво храму немає. Засновником його був чернігівський князь Всеволод Ольгович, який посідану 1139-1146 рр. київський престол. Закінчила будівництво вдова Всеволода Марія Мстиславівна. У післямонгольські часи відомостей про церкву до XVI ст. немає. У 1605-1608 рр. храм був у занедбаному стані. Тоді під час ремонту відновлено верх бані та зведено нові, значно нижчі коробові склепіння. У кінці XVII ст. споруджено чотири наріжні бані з бароковими верхами, зроблено карниз, зрубано півколони на пілястрах, на західному фасаді побудовано два контрфорси. Протягом 40-60-х років XVIII ст. виконано значні роботи після пожежі 1734 р.: оздоблено ліпниною фасади, на західному фасаді зведено пишний бароковий фронтон, а на місці дерев’яних монастирських споруд збудовано дзвіницю, трапезну, браму тощо. В роботах брав участь відомий український зодчий І.Григорович-Барський, Від цього ансамблю збереглися до наших днів храм, частина муру, наріжна вежа та два значно перебудовані корпуси.

1786 р. у зв’язку з секуляризацією церковних земель Кирилівський монастир припинив своє існування. На його території був влаштований інвалідний притулок, а на початку XIX ст. – лікарня для психічно хворих. Кирилівська церква перетворилася на лікарняний храм, й стіни всередині були потиньковані й побілені.

1860 р. в інтер’єрі церкви під тиньком виявлено фрески XII ст. Протягом 1880-х років під керівництвом А.Прахова фрески, що збереглися, розчистили від тиньку й “поновили” олійними фарбами (за винятком південної апсиди) викладачі та учні Київської рисувальної школи М.Мурашка – І.Селезньов, М.Климанов, X.Платонов, І.Їжакевич, С.Гайдук та ін. З 1884 р. у розмалюванні церкви брав участь М.Врубель. За проектом А.Прахова на місці барокового іконостаса XVIII ст. споруджено мармурову передвівтарну огорожу та мармурові парапети на хорах.

1929 р. Кирилівську церкву оголошено музеєм-заповідником. З того часу проведено великі архітектурно-археологічні дослідження й реставрацію храмового живопису.

Внутрішнє розпланування церкви збереглося з XII ст. майже повністю. Первісне мурування йде по всьому периметру стін до основ закомар, включаючи апсиди, опорні стовпи, пандативи й частково підбанник. Це був тринавовий, шестистовпний, однобаневий, триапсидний храм хрещато-баневого типу. Фасади членувалися пілястрами з півколонами. На рівні низу закомар проходив аркатурний фриз, тонкі півколонки прикрашали апсиди та підбанник. Основні розміри будівлі: довжина – 31, ширина – 18,4, висота – 28 м. У давнину храм мав галереї, зведені одночасно з основним об’ємом. Стіни викладено з плінфи пошаровим муруванням на вапняно-цементівковому розчині. Площини фасадів мали фактуру цегляного мурування з затиранням швів; косяки вікон і портали були розмальовані фрескою.

Храм має нартекс, у стінах якого – чотири ніші-аркосолії, де стояли князівські гробниці. У південній частині нартексу була хрестильня, рештки якої знайдено під час розкопок. У західній частині храму є П-подібні в плані хори, куди ведуть вузькі сходи з нар-текса в товщі північної стіни. Баня поставлена над перехрестям головної нави й трансепта. Циліндричний підбанник посаджено на овальне кільце, для чого з західного боку зведено додаткову арку. У південній апсиді були влаштовані хори: збереглися сходи в товщі південної стіни, арковий виріз на триметровій висоті та сліди від кріплення дерев’яного помосту на протилежному стовпі.

У Кирилівській церкві збереглося 800 кв.м фресок XII ст., розчищених реставраторами з-під пізніших малювань: у підбаннику – постаті апостолів і пророків, на пандативах – євангелісти, на попружних арках – медальйони з зображенням мучеників, у центральній апсиді – “Євхаристія”, на стовпах тріумфальної арки -“Стрітення”, у трансепті – “Різдво Христове” (південна стіна) та “Успіння Богородиці” (північна стіна), у південній апсиді – житійний цикл, присвячений святим Кирилу та Афанасію Олександрійським, у нартексі – “Страшний суд” тощо. Темперний живопис кінця XVII ст. представлений портретом ігумена Інокентія Монастирського. З олійного живопису 80-х років XIX ст. найбільшу цінність мають твори М.Врубеля: “Зішестя Св. Духа” на склепінні хорів, “Надгробний плач” у ніші аркосолія та ікони в іконостасі (“Богоматір”, “Ісус Христос”, “Св. Кирило” і “Св. Афанасій”). Київська Кирилівська церква є унікальною пам’яткою архітектури XII ст. і монументального малярства XII, XVII та XIX ст. Вона входить до складу Національного заповідника “Софія Київська”. З 1996 р. тут співпрацюють музей і діюча церква.

І.Ф.Тоцька

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 42 – 43.