Логотип сайту «Прадідівська слава»
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Лист на сайт Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.

Монастир св.Кирила

1999 р. Звід пам’яток Києва

Кирилівський монастир, 12 – 19 ст.

(архіт., іст., мист.).

Вул. Фрунзе, 103.

В урочищі Дорогожичі (Дорожичі), на узгір’ї. Завдяки такому розташуванню відігравав активну роль у силуеті північної частини міста. Тепер перебуває в оточенні багатоповерхових житлових будинків. У період міжусобних війн за Київ Дорожичі контролювали з півночі підступи до міста. Тут проходили шляхи до Вишгорода і далі до Чернігова, Новгорода, Полоцька, Смоленська. Чернігівські князі Ольговичі, які вели тривалу боротьбу за київський великокнязівський стіл, заснували тут свій родовий монастир за великого князя Всеволода (Кирила) II Ольговича (князював у 1139 – 46 рр.). Про первісні споруди ансамблю відомостей немає. Вірогідно, келії, огорожа та інші будівлі були дерев’яними. Першою мурованою спорудою була Кирилівська церква, зведена у 12 ст. Ансамбль постраждав під час монголо-татарського нашестя (збереглася тільки церква у поганому стані). Відродження монастиря було розпочато на поч. 17 ст. з ініціативи київського [воєводи] князя Костянтина Острозького, який у 1605 р. викликав з Острога ігумена Василя (Красовського).

У 1605 – 14 рр. в монастирі велися відбудовні роботи. Тоді саме було зведено дерев’яні келії, огорожу і трапезну (не збереглася). У 1687 – 97 рр. за ігумена Інокентія (Монастирського) ремонтні роботи продовжувалися. Після пожежі 1734 р. у монастирі до 1760 р. знову велися відбудовні роботи під керівництвом і за проектом арх. І. Григоровича-Барського. Було відновлено Кирилівську церкву, споруджено надбрамну церкву Богородиці з дзвіницею на третьому ярусі (не збереглася), мури з чотирма наріжними вежами (збереглися південно-західна вежа та фрагмент мурів завдовжки бл.15 м). Внаслідок проведених робіт ансамбль набув рис українського бароко. У 1786 р. за наказом Катерини II монастир було ліквідовано, його споруди разом із церквою передано лікарні для душевнохворих. У Кирилівській церкві зберігся монументальний живопис 12, 17, 19 ст. високої мистецької цінності. У 19 – 20 ст. для потреб лікарні споруджено декілька нових корпусів.

У 1929 р. Кирилівська церква була оголошена історико-культурним заповідником. У 1937 р. знесено частину монастирського муру і надбрамну церкву з дзвіницею. Тепер ансамбль споруд монастиря перебуває у складі Національного заповідника “Софія Київська”.

Григорій Логвин

ЦДІАУ, ф. 888, оп. 1, спр. 2;

Азлецкий Т. Троицкая церковь бывшего Киево-Кирилловского монастыря // Киевские епархиальные ведомости. – 1873. – № 6, отд. 2; № 7, отд. 2;

Айналов Д., Редин Е. Древние памятники искусства Киева: Софийский собор, Златоверхо-Михайловский и Кирилловский монастыри. – X., 1899;

Антонов В. Г. Киево-Кирилловская Троицкая церковь // Труды III Археологического съезда. – К., 1878. – Т. II;

Асєєв Ю. С. Архітектура Кирилівського заповідника // Архітектурні пам’ятники. – К., 1950;

Добровольский Л. Летописный Дорогожич // Воен. – ист. вестник. – 1913. – № 4;

Ернст Ф. I. Григорович-Барський – київський архітектор // Куранти. – К., 1918;

Зуммер В. Кирилівський заповідник // Всесвіт. – 1929. – № 8;

Його ж. Врубель в Кирилівській церкві // Зб. іст.-філол. відділу ВУАН. – 1927. – № 51;

Історія українського мистецтва. – К., 1966. – Т. 1;

Кондаков Н., Толстой Л. Русские древности в памятниках искусства. – СПб., 1891;

Логвин Г. Н. Киев. – М., 1982;

Його ж. Украина и Молдавия: справочник-путеводитель. – М.; Лейпциг, 1982;

Нариси історії архітектури Української РСР (дожовтневий період). – К., 1957;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1;

Рыбаков Б. А. Древняя Русь: Сказания. Былины. Летописи. – М., 1968;

Силин О. Перший головний архітектор Києва // Укр. іст. журнал. – 1974. – № 8;

Фундуклей И. Обозрение Киева в отношении к древностям. – К., 1847;

Холостенко Н. В. Новые данные о Кирилловской церкви в Киеве // Памятники культуры: Исследования и реставрация: В 2 т. – М., 1960;

Його ж. I. Григорович-Барський – зодчий Києва 18 ст. // Архітектура Рад. України. – 1940. – № 11.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 459 – 460.

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 1975 – 2019 М.Жарких (ідея, технічна підтримка, частина наповнення)

Передрук статей із сайту заохочується за дотримання
умов використання

Сайт живе на

Число завантажень : 540

Модифіковано : 20.06.2012

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.