Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

Надбрамна дзвіниця

Надворітна церква-дзвіниця 1760 р., архіт.І.Г.Григорович-Барський. Зруйнована [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

Надбрамна церква-дзвіниця 1748 – 1760 рр., архіт.І.Г.Григорович-Барський [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 228].

Зруйнована в 1937 р. Передбачено відтворення [Пам’ятки України, 1999 р., № 1, с. 101].

Церква св.Василя Великого 1748 – 1749 рр., архіт. І.Г.Григорович-Барський [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 228]. Думаю, що це церква на другому поверсі дзвіниці.

Башенные объемы в украинском зодчестве делались открытыми снизу доверху, т. е. не имели внутренних капитальных перекрытий. Сводчатые перекрытия устраивались только над проездом, а выше иногда были временные перекрытия по деревянным балкам. В более поздних колокольнях, например в колокольне Кирилловского монастыря (арх. И.Григорович-Барский), устраивается не одно, а два сводчатых перекрытия, что придает дополнительную жесткость сооружению в целом.

Колокольня Кирилловского монастыря с проездом в нижнем ярусе, построенная Барским в 1760 г., сохраняла схему: предшествующих киевских колоколен. Однако по бокам колокольни Барский пристроил двухэтажные объемы, по-видимому, утилитарного назначения.

[Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII – XVIII веков. – М.: 1967 г., с. 128].

Кирилівського Свято-Троїцького монастиря дзвіниця з Благовіщенською церквою. Кам’яна, триярусна, зведена у формах українського бароко за проектом І. Григоровича-Барського в 1748-1760 рр. Була основною домінантою Куренівки та Сирця (Дорогожичів). Виконувала функцію в’їзної надбрамної церкви-дзвіниці монастиря. На висоту першого і другого ярусів з бічних сторін було зведено п’ятигранні прибудови, які завершувалися дахами із заломами. Фасади прикрашалися ліпним декором у вигляді лиштв навколо вікон, рослинного орнаменту, картушів, коринфських колон та пілястрів. На другому ярусі розміщувалась Благовіщенська церква. Третій ярус завершувався бароковою банею з люкарнами, ліхтарем та маківкою. Після пожежі 1849 р. дахи та баню було спрощено, замість маківки влаштовано шпиль.

Незважаючи на те, що територію колишнього Кирилівського монастиря 1929 р. було оголошено культурним заповідником, 23 червня 1936 р. президія Київміськради дозволила руйнування дзвіниці. Причиною нищення пам’ятки була нібито потреба у цеглі для реконструкції приміщень психіатричної лікарні, яка розташовується поруч.

У 1937 р. наполовину розібрану дзвіницю було висаджено в повітря. Містилась на вул. Олени Теліги, 12. Планується відбудова.